Документи дисидентів з психлікарні Дніпра передадуть в ІНП – Супрун

Історії хвороб дисидентів і заручників КДБ, які зберігалися у дніпропетровській психіатричній лікарні, МОЗ передасть в Інститут національної пам’яті.

 

Про це заявила виконувач обов’язки міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун, повідомляє Радіо Свобода.

За її словами, це вимушений крок, оскільки приміщення лікарні перебуває в "жахливому" стані. Водночас, додала Супрун, інші документи тимчасово зберігатимуться в Міністерстві охорони здоров’я.

"Ті документи, які мають значення, що стосуються або дисидентів, або тих, хто заарештований КДБ або МВС, – ці архіви ми передамо в Інститут національної пам’яті", – сказала вона.

Раніше радянський політв’язень, лікар-психіатр Семен Глузман висловив занепокоєння щодо долі унікальних документів дисидентів і в’язнів радянської системи, які до цього часу не були систематизовані. За його припущенням, йдеться про щонайменше 700 файлів щодо силою запроторених до психіатричної лікарні дисидентів, зокрема, Леоніда Плюща.

Як повідомлялось, комісія Міністерства охорони здоров’я під час перевірки психіатричної лікарні із суворим наглядом у м. Дніпрі знайшла архів медичних карток часів радянської "каральної психіатрії".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.