У приміщенні колишньої в'язнці НКВД в Луцьку хочуть розмістити хостел

У Луцьку в приміщенні колишньої в'язниці, де на початку Другої світової війни розстрілювали людей, облаштовують житло для туристів.

Про йдеться в сюжеті "5 каналу", передає сайт "Район. Луцьк".

Будівля у старій частинці Луцька – пам'ятник архітектури XVII століття. Майже 100 років в її стінах був монастир. Згодом у приміщенні з міцними мурами була і буцегарня, і музичне училище.

Кілька років тому комплекс споруд передали церкві. Священики, щоб назбирати грошей на ремонт приміщення, вирішили облаштувати в частині монастиря хостел.

Ідея відкрити готель в історичній споруді обурила місцеву громадськість. Історики кажуть, із тюрмою, що була в цій будівлі, пов'язані чорні сторінки української історії: енкаведисти розстріляли там тисячі політичних в'язнів.

"В цих камерах досі "сочиться кров" тих людей, які загинули там. І робити на цьому атракцію… І особливо те, що анонсувалося, що там будуть в формі НКВС обслуговувати цей заклад. Ну це взагалі не лізе ні в які рамки здорового глузду", – обурюється краєзнавець Ігор Левчук.

Деякі луцькі історики переконують – будівля більше підходить для музею тоталітарних репресій або історії УПА, а не для хостелу. Історик Сергій Годлевський впевнений: "Я думаю, що ті дві установи, такі як монастир і музей, то вони б одна одну доповнювали — тоді був би повний комплекс".

Від суперечок церкви та громадськості місцева влада воліє залишатися осторонь. Але чиновники визнають, що створення готелю в архітектурній пам'ятці з комерційною метою – протизаконне.

"В законі є положення, яке забороняє релігійним організаціям використовувати землю чи пам'ятки для підприємницької діяльності… Влаштування хостелу у вигляді тюремних камер в будинку колишньої тюрми — воно не суперечить статусу пам'ятки", – розповідає начальник відділу охорони історичної спадщини Луцької міської ради Петро Троневич.

Тим часом, церква продовжує реконструювати пам'ятку архітектури. Поки її дії не планують оскаржувати ані активісти, ані влада.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.