Письменник Василь Шкляр презентував новий роман про найтяжчий етап боротьби УПА

Відомий письменник Василь Шкляр презентував на фестивалі, присвяченому Тарасу Шевченку "Ше Фест" історичний роман "Троща" про боротьбу УПА.

Про це пише "Газета по-українськи".

За основу роману Василь Шкляр узяв свідчення зв'язкової УПА Ганни Зеленої та сотеннго УПА Мирослава Симчича. Симчич став прототипом головного героя.  

Фото: bookclub.ua

"Троща" - це не тільки очерет. Це катастрофа, бійня, трощення людських життів, доль і багато для кого - майбутнього, - каже письменник. - Довго шукав універсальну історію про бандерівське підпілля, найтяжчі часи, які прийшли в другій половині 1940-х. Вони почалися після того, як завершилася збройна боротьба.

Знайшов таку історію на Тернопільщині. Між селами Купчинці, Ішків і Багатківці Теребовлянського і Козівського районів протікає річка Стрипа. Там у плавнях, очеретах переховувалися вояки Української повстанської армії. Було їм де скупатися і відігрітися трохи на сонці. І от саме там боївку повстанців 1947 року через зраду оточили "червонопогонники" - і відбулася драма.

Це власне уже були "залишенці", які не мали надії на визволення, на перемогу. Боролися тільки заради одного. Заради того, що ідею української незалежності підхоплять наступні покоління", - додає Шкляр.

Книжку написано галицьким діалектом. Вона вийшла друком у видавництві "Клуб сімейного дозвілля".

"Роман ще й про зраду. Розпочинається тим, як воїн УПА, "відсидівши" свої 25 стандартних літ, приїздить до міста на сході. Бо їм забороняли повертатись у рідні краї, до Галичини: "На схід, бандьори, на схід!".

"Одного разу зайшовши на міський цвинтар, він раптом побачив могилу близького товариша, з яким воював. Той наче загинув 25 років тому, у 1947-го. Але з напису на могилі зрозумів, що помер нещодавно, сфотографований був у військовому "френчі", з ворожим орденом на грудях. Таку тяжку зраду можна зрозуміти, але не можна виправдати. Однак, коли опиняєшся в тій ситуації, в якій були мої герої, то ніхто з нас не скаже, як би він повів себе на його місці", - розказав письменник.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.