На Львівщині виявили бідон із неушкодженим архівом підпілля ОУН. ФОТО
4 серпня в Янівському лісі під Львовом знайшли бідон із документами підпілля ОУН і УПА.
Знахідку виявив чоловік за допомогою металошукача й передав до Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" для Архіву Центру досліджень визвольного руху, інформує Радіо "Свобода".
У бідоні містилися документи українського визвольного руху датовані 1948—1951 роками. Серед них чимало друкованих видань підпілля та журнал для дітей "Малі друзі", який видавало підпілля в 1940-х роках.
Папери збереглися в дуже доброму стані завдяки піщаному ґрунту, в якому понад півстоліття пролежав бідон. Їхній зміст охоплює як Львівську, так й Івано-Франківську, Рівненську та частину Чернівецької області.
За припущенням генерального директора Національного музею "Тюрма на Лонцького" Руслана Забілого, документи з різних регіонів могли бути спеціально привезені до підпілля на Львівщині, імовірно для Служби безпеки ОУН.
Наприклад, серед вмісту бідона можна знайти поіменний список членів родин, депортованих у Сибір протягом 1940—1948 років з Остроженцького (нині — Млинівського) району Рівненської області.
В іншому списку перелічені заарештовані бійці УПА та ті, хто добровільно здався радянській владі.
У докладному звіті з Косівського району Івано-Франківської області на 117 сторінках зазначено списки кадрів ОУН, протоколи мародерств Міністерства державної безпеки СРСР, організування колгоспів, винищувальних батальйонів.
"Таких звітів тут чимало. Поки що не можемо збагнути, чому матеріали у цьому одному бідоні з різних областей, немає Тернопільської. Цей віднайдений бідон є одним із найцікавіших. Мабуть, ці матеріали були привезені для найвищого керівництва підпілля", — каже історик Руслан Забілий.
Кілька чисел підпільного журналу "Малі друзі" за 1948 рік віднайдені вперше. Видання було розраховане на дитячу аудиторію: вірші, оповідання, загадки та ігри на історичні теми. Наприклад:
"Перший склад – число це буде,
Другий — в устах мають люди.
Ціле слово… Хто вгадає?
Герб наш назву таку має".
Як вести контрпропаганду більшовицькому впливові на дітей у садочках, школах та дитячих комуністичних організаціях, навчала книжечка "Вказівки батькам у вихованні дітей".
"Питання ще тоді, у 1950 році, піднімались, які досі для нас є актуальні, а тим паче сьогодні через призму війни з Росією, коли російська пропаганда дуже велика і має вплив на людей. Тобто, підпільники вчили українців, як бути українцями. Самі так не робіть, як би ви не хотіли, щоб робили ваші діти, у родині і гурті будьте одностайними у засудженні злих вчинків — так радили батькам. Якби таке знайшли у хаті, то це була підстава для переслідування органами НКВС, бо свідчило про зв’язки з підпіллям", — наголосив Руслан Забілий.
Серед віднайдених матеріалів є чимало праць тодішніх сучасників про Україну та її історію — "Наше становище до російського народу", "Концепція самостійної України", передрук журналу "Революціонер-пропагандист" (1949 рік), на якому написані коментарі когось із референтів пропаганди, сатиричний журнал "Хрін", але регіонального колориту, про що свідчить обкладинка.
Багатим джерелом фактологічної інформації про боротьбу націоналістичного підпілля в регіонах є звітні документи.
"Багато звітної документації з усіх територій Західної України, за винятком лише Тернопільської області. Є центральне видання проводу українських націоналістів "Осередок пропаганди і інформації", журнал підпільний. "Революціонер-пропагандист", підпільний журнал, дуже цінний тим, що тут є написані коментарі. Тут бачимо вказівку, щоб кожну зі статей видавати окремо, а це і статті, і вірші. Є інструкція для слідчих Служби безпеки УПА, як організовувати внутрішню документацію, які матеріали збирати, як їх опрацьовувати, заповнювати протоколи", — розповів Забілий.
Усі передані документи фахівці Національного музею "Тюрма на Лонцького" і Центру досліджень визвольного руху реставрують, оцифрують та викладуть в загальний доступ в Інтернеті.