На Львівщині виявили бідон із неушкодженим архівом підпілля ОУН. ФОТО

4 серпня в Янівському лісі під Львовом знайшли бідон із документами підпілля ОУН і УПА.

Знахідку виявив чоловік за допомогою металошукача й передав до Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" для Архіву Центру досліджень визвольного руху, інформує Радіо "Свобода".

У бідоні містилися документи українського визвольного руху датовані 1948—1951 роками. Серед них чимало друкованих видань підпілля та журнал для дітей "Малі друзі", який видавало підпілля в 1940-х роках.

 

Папери збереглися в дуже доброму стані завдяки піщаному ґрунту, в якому понад півстоліття пролежав бідон. Їхній зміст охоплює як Львівську, так й Івано-Франківську, Рівненську та частину Чернівецької області.

За припущенням генерального директора Національного музею "Тюрма на Лонцького" Руслана Забілого, документи з різних регіонів могли бути спеціально привезені до підпілля на Львівщині, імовірно для Служби безпеки ОУН.

Наприклад, серед вмісту бідона можна знайти поіменний список членів родин, депортованих у Сибір протягом 1940—1948 років з Остроженцького (нині — Млинівського) району Рівненської області.

 

В іншому списку перелічені заарештовані бійці УПА та ті, хто добровільно здався радянській владі.

У докладному звіті з Косівського району Івано-Франківської області на 117 сторінках зазначено списки кадрів ОУН, протоколи мародерств Міністерства державної безпеки СРСР, організування колгоспів, винищувальних батальйонів.

"Таких звітів тут чимало. Поки що не можемо збагнути, чому матеріали у цьому одному бідоні з різних областей, немає Тернопільської. Цей віднайдений бідон є одним із найцікавіших. Мабуть, ці матеріали були привезені для найвищого керівництва підпілля", — каже історик Руслан Забілий.

 

Кілька чисел підпільного журналу "Малі друзі" за 1948 рік віднайдені вперше. Видання було розраховане на дитячу аудиторію: вірші, оповідання, загадки та ігри на історичні теми. Наприклад:

"Перший склад – число це буде,
Другий — в устах мають люди.
Ціле слово… Хто вгадає?
Герб наш назву таку має".

 

Як вести контрпропаганду більшовицькому впливові на дітей у садочках, школах та дитячих комуністичних організаціях, навчала книжечка "Вказівки батькам у вихованні дітей".

"Питання ще тоді, у 1950 році, піднімались, які досі для нас є актуальні, а тим паче сьогодні через призму війни з Росією, коли російська пропаганда дуже велика і має вплив на людей. Тобто, підпільники вчили українців, як бути українцями. Самі так не робіть, як би ви не хотіли, щоб робили ваші діти, у родині і гурті будьте одностайними у засудженні злих вчинків — так радили батькам. Якби таке знайшли у хаті, то це була підстава для переслідування органами НКВС, бо свідчило про зв’язки з підпіллям", — наголосив Руслан Забілий.

Серед віднайдених матеріалів є чимало праць тодішніх сучасників про Україну та її історію — "Наше становище до російського народу", "Концепція самостійної України", передрук журналу "Революціонер-пропагандист" (1949 рік), на якому написані коментарі когось із референтів пропаганди, сатиричний журнал "Хрін", але регіонального колориту, про що свідчить обкладинка.

 

Багатим джерелом фактологічної інформації про боротьбу націоналістичного підпілля в регіонах є звітні документи.

"Багато звітної документації з усіх територій Західної України, за винятком лише Тернопільської області. Є центральне видання проводу українських націоналістів "Осередок пропаганди і інформації", журнал підпільний. "Революціонер-пропагандист", підпільний журнал, дуже цінний тим, що тут є написані коментарі. Тут бачимо вказівку, щоб кожну зі статей видавати окремо, а це і статті, і вірші. Є інструкція для слідчих Служби безпеки УПА, як організовувати внутрішню документацію, які матеріали збирати, як їх опрацьовувати, заповнювати протоколи", — розповів Забілий.

Усі передані документи фахівці Національного музею "Тюрма на Лонцького" і Центру досліджень визвольного руху реставрують, оцифрують та викладуть в загальний доступ в Інтернеті.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.