Відкрилася база даних "Жертви антипольського терору в Радянському Союзі 1934—1938"

В Інтернеті з’явилася база даних "Жертви антипольського терору в Радянському Союзі 1934—1938".

Базу створено з ініціативи Центру польсько-російського діалогу й порозуміння та Інституту національної пам’яті Польщі.

Як наголошують автори, за період 1934—1938 років у СРСР було знищено щонайменше 230 тис. поляків — громадян СРСР.

 

Найбільше поляків було репресовано під час "польської операції" НКВД в 1937—1938 роках. За даними московського "Меморіалу" 111091 особу розстріляли, а 28744 засуджено до позбавлення волі в концтаборах. Окрім поляків, у ході "польської опеації" під реперсії потрапляли також українці, білоруси, росіяни та євреї.

Окрім великого масштабу злочину досі не вдалося належно задокументувати його жертв. Невідомими лишаються персоналії більшості жертв, оскільки російські архіви приховують прізвища як жертв, так і катів. Доступні дані розпорошені по численних базах даних чи публікаціях, виданих у Росії та інших пострадянських країнах.

База даних "Жертви антпольського терору в Радянському Союзі 1934—1938" має на меті змінити цей стан речей. Біограми жертв — як уже відомих, так і тих, яких іще знайдуть — накопичуватимуться в єдиній польсько-російськомовній базі даних, доступній в Інтернеті.

Структура бази оптимізована задля зручності пошуку даних, виконання запитів по записах, які містять різноманітну інформацію.

 У розділі "Пошук" є форма, яка дозволяє шукати за прізвищем, іменем, по батькові й датою народження особи. Якщо людина була репресована, але в базі її немає, внести її можна через відповідну анкету.

Окремий підсайт присвячено власне "польській операції" НКВД 1937—1938 років. Тут можна знайти коротку історичну довідку про цю операцію НКВД; список поширених запитань і відповіді на них; інтерактивну хронологію терору; підбірку офіційних документів, які пітверджують репресії проти поляків за національною ознакою та докладну статистику репресованих по кожній республіці та їх адміністративно-територіальних одиницях.

 

Мультимедійна складова представлена документальними фільмами та записами свідчень членів родин тих, кого репресували в 1937—1938 роках.

Місця пам’яті жертв "польської операції" НКВД позначені на інтерактивній карті.

 

Автори передбачають, що база даних стане, перш за все, джерелом знань для живих членів родин жертв та їх близьких. А також накопичена інформація може стати в пригоді під час генеалогічних пошуків. Крім того, база дасть змогу проводити наукові дослідження радянського терору в статистичному та біографічному вимірах.

База "Жертви антипольського терору в Радянському Союзі 1934—1938" доступна за адресою www.ofiaryterroru.pl.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.