Збройні сили України переймають традиції Армії УНР та ОУН

У Збройних силах України запроваджують традиції спадкоємності з Армією Української Народної Республіки та ОУН.

Це випливає з репетиції параду до Дня Незалежності України, яка пройшла 4 серпня, передають "Тексти".

Під час параду пронесуть бойовий прапор 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. Цей стяг передав Національній гвардії України в 1992 році племінник Симона Петлюри, хорунжий Степан Скрипник (він же патріарх Мстислав), який служив у цій дивізії.

Нині прапор зберігається в Національному військово-історичному музеї України в Києві 

Своє почесне найменування дивізія, що брала участь у всіх найбільших військових операціях 1919-1920 років, одержала за стійкість у боях із Червоною армією за Вапнярку і Жмеринку влітку 1919 року.

Так само на параді можна буде побачити бойовий прапор 1-го українського козацького полку ім. Богдана Хмельницького - першої національної української військової частини на Наддніпрянській Україні у ХХ ст.

 Богданівський прапор на параді в Києві в червні 1917 року

Війська маршируватимуть Хрещатиком під акомпанемент "Маршу українського війська" - варіанту "Маршу українських націоналістів" ("Зродились ми великої години"), видозміненого Олегом Скрипкою.


До того ж, на параді зіграють​ марш, написаний композитором Миколою Лисенком, який використовувала Армія Української Народної Республіки.

З'єднання Збройних сил одержать найменування на честь історичних українських формувань і військових діячів. 72-га окрема механізована бригада (омбр) стане імені Чорних запорожців - найкращого полку кінноти Армії УНР; 24-та омбр отримає ім'я короля Данила Галицького.

Відомо також про плани надати частинам імена полковника Армії УНР та засновника й провідника ОУН Євгена Коновальця та гетьмана Івана Виговського, який на чолі козацького війська розгромив московитів під Конотопом у 1659 році.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.