На Караваєвих Дачах у Києві знесли найстаріший будинок під забудову. ФОТО

Забудовник зніс один з найстаріших будинків мікрорайону Караваєві дачі – дачу троюрідного брата російського адмірала Колчака по вулиці Польовій, 65.

 Про це повідомив мешканець Антон Осьмак у "Фейсбуці", передає "Українська правда. Київ".

"Його більше немає з нами! Це, мабуть, остання його прижиттєва фотка. Знята вона була 2 тижні тому. 15 липня. Я навіть зрадів – прибрали страшний вініл з фасаду. Нині – лише руїни",  написав Осьмак.

 Фото: ФБ Антон Осьмак

Він додав, що це був один з найстаріших будинків мікрорайону, зі своєю цікавою і досить складною історією.

"Це була остання будівля Караваєвих Дач 19 століття. Це був будинок Колчака (правда, не самого адмірала Колчака, а його брата). А тепер його немає. Історія міста знищується!",  написав Осьмак.

 Фото: ФБ Антон Осьмак

Згідно з інформаційним плакатом на паркані, на місці стародавнього будинку зводять житловий комплекс "Комфорт сіті". 

Примітно, що на сайті забудовника, вказується, що будинок на вулиці Польовій, 65 – був останнім з даних будинків 19 століття.

Скриншот з google/maps

"З дачних будинків зберігся лише маєток дворянина Колчака Михайла Дмитровича – троюрідного брата адмірала Колчака О.В. Маєток у с. Шулявщина Михайло Дмитрович Колчак відписав своїй дружині Ользі Володимирівні. Оскільки дочка Караваєва Ольга розпродавала землі батька в основному робітникам, сім’я Колчаків вирішили продати за символічну ціну свій маєток керуючому, за віддану службу їх родині. Будинку більше 100 років", – пише на своєму сайті забудовник.

На сайті також виклали документи про продаж маєтку у 1907 році, де вказане ім’я дворянки Ольги Колчак.  

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.