Книга про стосунки еліти, народу й держави в історії України вийде восени

Головний редактор газети "День" Лариса Івшина анонсувала вихід книги "Корона, або Спадщина Королівства Руського".

Нову книгу серії "Бібліотека газети "День" буде присвячено переосмисленню витоків і природи української державності.

"Це наша спроба поставити надважливе питання – з якого етапу Україна починає своє "літочислення"? Можливо, від київського князя Святослава, який у 971 році уклав мирний договір з візантійським імператором Іоанном Цимісхієм? Або ж від Ярослава Мудрого, тисячоліття утвердження якого на престолі будемо відзначати у 2019 році? В України є своя давня спадщина. Питання тільки в тому, наскільки ми готові вступити у "права власності", – йдеться в анонсі.

Фото: газета "День"

На думку Лариси Івшиної, в Україні надто довго домінувала "народницька" історіографія, в якій не було місця шляхті й узагалі еліті. У "народницькому" історичному міфі таким людям щонайбільше відводилась роль антагоніста, якому протистояв пригноблений "народ" або клас "трудящих". Книга в найширшому історичному контексті розкриває проблему відповідальності еліти та народу.

"Книга "Корона, або Спадщина Королівства Руського" – це звернення до минулого з позиції сучасності. Це – матеріал для творення проекту майбутнього. Це – нагода для кожного громадянина усвідомити, що його участь в житті держави не обмежується лише виборами. Ваші стереотипи будуть зруйновані! Ви відчуєте свіжість і новизну нашої спільної історії. Висококласний колектив наших авторів провів колосальну роботу, щоб пролити трохи світла на її таємниці й ми будемо раді поділитися з читачами розкопаними скарбами", – обіцяє Івшина.

Презентація видання відбудеться на цьогорічному Форумі видавців у Львові. Поки триває передзамовлення книги, яке можна зробити тут.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.