Міноборони РФ виклало в Інтернет документи з історії Південноосетинської війни. СКАНИ

На сайті Міністерства оборони Російсьої Федерації з’явився розділ "Південноосетинський розлом" зі сканами документів про російське посередництво у врегулюванні грузино-осетинського конфлікту в 1992 році.

Корпус опублікованих документів відноситься до липня—серпня 1992 року, коли в Південній Осетії за посередництвом ОБСЄ та Росії припинилося збройне протистояння між урядовими військами Грузії та збройними формуваннями Південної Осетії.

 
 

Серед опублікованих документів — акти уряду Російської Федерації, органів виконавчої влади РФ, Державної комісії з вивчення становища в Північній та Південній Осетії тощо. Вони стосуються аналізу політичної та економічної ситуації в регіоні, питань надання гуманітарної допомоги біженцям, врегулювання конфлікту та відбудови південноосетинської економіки після закінчення воєнних дій.

 
 

Цікавий факт: голової Державної комісії з вивчення становища в Південній та Північній Осетії 17 липня 1992 року було призначено теперішнього міністра оборони РФ Сергія Шойгу, який на той час займав посаду Голови Державного комітету при Президентові Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації стихійних лих.

 
 

Переглянути документи можна за посиланням.

ДОВІДКА:

Конфлікт між Південною Осетією та Грузією розпочався 1989 року, коли Південноосетинська Автономна Область у складі Грузинської РСР оголосила себе автономною республікою. Метою місцевих еліт було самовизначення осетинського народу через розрив із Грузією та приєднання до СРСР (згодом — Російської Федерації, у складі якої перебуває Північна Осетія).

Протягом 1989—1990 років тривала "війна законів". Південна Осетія задекларувала свій суверенітет, згодом проголосила себе Південноосетинською Радянською Демократичною Республікою (невдовзі перейменована на Південноосетинську Радянську Респубілку), провела вибори до своєї Верховної Ради та подала прохання до Верховної Ради СРСР про визнання себе суб’єктом федерації нарівні з іншими республіками Союзу.

Центральний уряд Грузинської РСР анулював ці рішення, а в грудні 1990 року повністю ліквідував автономію Південної Осетії, запровадивши в деяких її районах надзвичайний стан. З початком наступного року між місцевими збройними формуваннями та силами МВС Грузії розпочалися сутички, які невдвозі переросли у війну. Бойові дії припинилися в липні 1992 року внаслідок підписання угоди між Росією та Грузією в м. Сочі.

У регіон було введено Змішані сили з підтримки миру в складі грузинського, російського та осетинського батальйонів. У м. Цхінвалі розмістилася Місія спостерігачів ОБСЄ. До російського вторгення в 2008 році конфлікт залишався в замороженому стані.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.