Спецпроект

Польський телеканал проілюстрував "геноцид поляків" знімком українських жертв. 18+

Польський телеканал "Хісторія" проілюстрував допис про польських жертв УПА фотографією вбитих українців.

11 липня в Польщі вперше відзначали "Національний день пам’яті жертв геноициду громадян Другої Речі Посполитої, здійсненого українськими націоналістами".

З цієї нагоди канал "Хісторія" (TVP "Historia") опублікував на своїй сторінці у "Фейсбуці" допис, проілюструвавши його знімком, на якому зображені помордовані тіла людей. Однак тими людьми виявилися не поляки, а українці, вбиті польськими партизанами, передає "Газета виборча".

Ідеться про напад праворадикального формування Національні збройні сили (Narodowe Sily Zbrojne) на українське с. Верховина, що в Красноставському повіті Люблінського воєводства, 6 червня 1945 року.

Відповідно до польських даних, тоді загинуло 194 особи, зокрема: 45 чоловіків, решта – жінки та діти. Окрім того, нападники позабирали із собою одяг, білизну, взуття, сільськогосподарський інвентар, корів свиней і коней, що належали мешканцям Верховини.

Іще один приклад, як легко помилитися із верифікацією фотографії. Раніше вважалося, що на цьому фото - тіла інших загиблих у Верховині 6 червня 1945 року. Проте доктор Маріуш Заянчковський, автор дослідження "Українське підпілля на Люблінщині" доводить, що воно було зроблено в інший час, в іншому місці.  

Загоном командували Мечислав Паздзерський-"Шарий" та Станіслав Секула-"Сокул".

Згідно з радянськими даними, у Верховині загинуло 240 українців:

"...6 июня 1945 года Банда АК, возглавляемая Соколом, напала и полностью уничтожила украинское население в селе Верховины, Красноставского района, граничащего с Хелмским уездом; убила всех поголовно жителей, в том числе стариков и детей. 240 трупов зафиксировано только что выехавшими на место представителями. Сегодня, 7 июня, идут тяжелые бои в районе села Козиляны, Хелмского уезда. Банда насчитывает до 600 человек" (ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 23. — Спр. 4356. — Арк. 113—142).

Ще один ракурс результатів погрому українців у Верховині. Стоїть, імовірно, солдат комуністичного Народного Війська Польського, що належав до радянської комісії з розслідування злочину.

Причиною нападу було прагнення керівництва НЗС порушити перемир’я між іншою антикомуністичною організацією "Воля і незалежність" та Українською повстанською армією, каже польський історик Ґжеґож Мотика.

Крім того, додає він, на жорстокість акції міг вплинути той факт, що чимало бійців загону НЗС раніше служили в 27-ї Волинській дивізії Армії Крайової, родини яких постраждали від рук УПА на Волині.

Представник радянської комісії оглядає жертв масвого вбивства у Верховині 

Публікацію з помилковим фото передрукували також інші польські ЗМІ: Nasz Dziennik, Kresy24.pl, wPolityce і "Телевізія Польська" (TVP).

Фото: gazeta.pl

Кілька користувачів "Фейсбуку" вказали на помилку.

"На майбутнє раджу вам перевіряти історичні джерела перед їх публікацією, бо такими дописами ви доводите, що вас не можна сприймати  як поважну станцію". – написав один із них.

"Але це ж знімок злочину польських націоналістів з Національних збройних сил проти 196 українців у с. Верховина 6.06.1945 … Як так сталося, що TVP Historia зробила таку кардинальну помилку?", – дивується інший.

З головної "Фейсбук"-сторінки каналу "Хісторія" допис прибрали, однак його досі видно в інших розділах сторінки. Жодного спростування чи коментаря опубліковано не було. 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.