У Чернігові могили партизанських командирів перенесли з центру на кладовище

10 липня в Чернігові урочисто перепоховали останки партизанських командирів часів Другої світової війни Миколи Попудренка та Василя Капранова.

Про це повідомляє Depo.ua з посиланням на прес-службу Чернігівської міської ради.

Микола Попудренко (1906 - 1943) був командиром Чернігівського обласного партизанського загону, а Василь Капранов (1904 - 1950) був його заступником по господарчій частині. Могили партизанських ватажків перенесли зі скверу імені Попудренка в центрі міста на кладовище Яцево в секторі 96Е "Сектор поховання загиблих за Батьківщину у Великій Вітчизняній Війні 1941-1945 рр.", передає "Чеline"

Могила Миколи Попудернка у сквері його імені. Фото: mistaua.com 
Так виглядала могила Василя Капранова у сквері ім. Попудренка. Фото: mistaua.com

Із проханням перенести могилу звернулася донька Миколи Попудренка, яка в листі до міськради зауважила, що парк, де були поховані партизани, давно перетворився на місце дозвілля та розваг містян, і її батько має знайти вічний спокій там, де поховані його дружина та сини.

Фото: sumy.depo.ua 

Усі необхідні роботи щодо демонтажу могил у сквері ім. М. Попудренка та перепоховання останків Попудренка та Капранова здійснювались КП "Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування" міської ради.

 Фото: sumy.depo.ua
 Фото: sumy.depo.ua

На місці колишніх могил комунальники облаштувати клумби. 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.