На Київщині перепоховали червоноармійців, загиблих під час оборони Києва. ФОТО

22 червня, в день початку німецько-радянської війни, в с. Липівка Макарівського р-ну на Київщині відбулося перепоховання бійців Червоної армії, які полягли на цих землях улітку 1941 р.

Про це інформують "Макарівські вісті".

Захід організовано за ініціативи асоціації молодіжних пошукових об'єднань "Обеліск", ГО "Вертикаль", Макарівського районного Будинку культури, ТОВ "НВП "Аеротехніка – МЛТ" та редакції районного газети "Макарівські вісті".

Реконструктори, пошуківці та військовослужбовці, несучи в руках залишки бійців, пройшли ходою від церкви до братської могили.
Тут відбувся мітинг-реквієм.

Провести на вічний спокій героїв прийшли керівники району, ветерани Другої світової війни, ветерани Афганської війни, місцеві мешканці та гості села.

Фото: makvisti.com

Відкрила захід Лариса Міщенко – художній керівник Макарівського районного Будинку культури.

Представник АМПО "Обеліск" Ігор Слюсар, директор Макарівського районного історико-краєзнавчого музею Віталій Гедз та керівник історико-краєзнавчого клубу "Пошук" Роман Целованський у своїх виступах розповіли про події, що передували процесу перепоховання.

У квітні цього року поблизу с. Наливайківка представники пошукового загону ІКК "Пошук 171" знайшли рештки червоноармійців 171-ї та 81-ї стрілецьких дивізій.

Також до слова був запрошений Сергій Прокопенко, онук одного з ідентифікованих загиблих – Івана Курішка. Він розповів історію своєї родини та про те, що вже ніхто навіть і не сподівався колись отримати відомості про діда Івана.

Ветеран Другої світової війни Вацлав Янковський та в.о. Липівського сільського голови Юлія Лозко подякували пошуківцям за проведену роботу і побажали не зупинятися на досягнутому.

Далі присутні вшанували всіх полеглих у роки Другої світової війни хвилиною мовчання.

Насамкінець, під салют реконструкторів залишки бійців були перенесені до братської могили. .



Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.