На Київщині перепоховали червоноармійців, загиблих під час оборони Києва. ФОТО

22 червня, в день початку німецько-радянської війни, в с. Липівка Макарівського р-ну на Київщині відбулося перепоховання бійців Червоної армії, які полягли на цих землях улітку 1941 р.

Про це інформують "Макарівські вісті".

Захід організовано за ініціативи асоціації молодіжних пошукових об'єднань "Обеліск", ГО "Вертикаль", Макарівського районного Будинку культури, ТОВ "НВП "Аеротехніка – МЛТ" та редакції районного газети "Макарівські вісті".

Реконструктори, пошуківці та військовослужбовці, несучи в руках залишки бійців, пройшли ходою від церкви до братської могили.
Тут відбувся мітинг-реквієм.

Провести на вічний спокій героїв прийшли керівники району, ветерани Другої світової війни, ветерани Афганської війни, місцеві мешканці та гості села.

Фото: makvisti.com

Відкрила захід Лариса Міщенко – художній керівник Макарівського районного Будинку культури.

Представник АМПО "Обеліск" Ігор Слюсар, директор Макарівського районного історико-краєзнавчого музею Віталій Гедз та керівник історико-краєзнавчого клубу "Пошук" Роман Целованський у своїх виступах розповіли про події, що передували процесу перепоховання.

У квітні цього року поблизу с. Наливайківка представники пошукового загону ІКК "Пошук 171" знайшли рештки червоноармійців 171-ї та 81-ї стрілецьких дивізій.

Також до слова був запрошений Сергій Прокопенко, онук одного з ідентифікованих загиблих – Івана Курішка. Він розповів історію своєї родини та про те, що вже ніхто навіть і не сподівався колись отримати відомості про діда Івана.

Ветеран Другої світової війни Вацлав Янковський та в.о. Липівського сільського голови Юлія Лозко подякували пошуківцям за проведену роботу і побажали не зупинятися на досягнутому.

Далі присутні вшанували всіх полеглих у роки Другої світової війни хвилиною мовчання.

Насамкінець, під салют реконструкторів залишки бійців були перенесені до братської могили. .



Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.