Архів-музей літератури і мистецтва можуть виселити із Софії

Центральний державний архів–музей літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ) пропонують перенести із будівлі на території заповідника "Софія Київська" у непристосовані для цього приміщення.

Як пояснюють в ЦДАМЛМ, Міністерство культури України та Фонд державного майна України офіційно повідомили Державну архівну службу України щодо недоцільності продовження договору оренди приміщення по вул. Володимирська, 22-а, де наразі розташований архів, у зв’язку із реставрацією.

Дія договору оренди закінчується 29 вересня 2017 року.

В замін архіву-музею пропонується тимчасове переміщення у непристосовані та "промислові підприємства".

Як видно з опублікованих фотографій, пропоновані приміщення на вул. Якутській та вул. Гарматній, абсолютно не придатні для діяльності архіву, а тим паче зберігання документів, які потребують особливого температурного режиму і контролю вологості.

Крім того, таке переміщення загрожує розпорошеністю музейних та архівних фондів, що суперечить вимогам чинного законодавства та волі тих видатних українців, які передали на державне зберігання документальну та музейну спадщину.

Архівісти нагадують, що в сховищах ЦДАМЛМ України зосереджені мільйони документів, що відображають життєвий та творчий шлях української еліти, серед яких рукописи Т.Шевченка, "неокласиків", "шістдесятників", документи художників, композиторів, акторів, письменників, архітекторів тощо.

У зв’язку з цим Спілка архівістів України звертається із листом до керівництва держави з проханням забезпечити контроль за дотриманням законодавства щодо подальшої долі ЦДАМЛМ. Зокрема, лист підписали відомі діячі культури і мистецтв та науковці.

21 червня 2017 року має відбутися засідання Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності, на якому буде розглядатись питання "Про шляхи вирішення проблеми переміщення музейно-архівних фондів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України та Музею Української революції 1917–1921 років у зв’язку з реконструкцією будівель".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.