Ухвалу суду щодо проспекту Шухевича оскаржено. ДОКУМЕНТ

Сьогодні до Київського апеляційного адміністративного та Окружного адміністративного судів Києва подали апеляційну скаргу на попередню ухвалу про забезпечення адміністративного позову та призупинення перейменування проспекту Генерала Ватутіна на генерала Шухевича в столиці.

Про це пише ГО "Національний центр правозахисту" на своєму сайті. Організація знайшла мешканця Києва, "права та свободи якого порушили противники перейменування проспекту", від імені якого й подано апеляційну скаргу.  

 

В апеляційній скарзі, зокрема, зазначено:

  • Скаржник проживає на проспекті Ватутіна в м. Києві, а отже всі питання, що до перейменування, проспекту, прямо впливають на його права.
  • У попередньому судовому засіданні не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів. Позивачами, не надано доказів в обґрунтування клопотання.  
  • Аналогічних висновків дійшов Окружний адміністративний суд міста Києва, відмовляючи в задоволенні клопотання 8 серпня 2016 року, та яку підтримав Київський апеляційний адміністративний суд, відмовивши в задоволенні апеляційної скарги позивачів [у справі перейменування Московського проспекту на проспект Степана Бандери - ІП].
  • Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
  • Крім того, самі вимоги мають ґрунтуватися на нормах права: ні Закон України ні Регламент Київської міськради  не передбачає "подавати на підпис рішення сесії депутатів Київської міської ради". Якщо рішення Київради у п’ятиденний строк з моменту його прийняття не зупинене Київським міським головою, рішення протягом двадцяти днів з моменту його прийняття Київрадою підписується Київським міським головою та оприлюднюється не пізніше тридцяти днів з моменту його прийняття на офіційному веб-сайті Київради (www.kmr.gov.ua).
  • Нормами права не передбачено процедуру передачі на підпис кому-небудь рішення сесії Київської міської ради, а лише порядок його підписання Київським Міським Головою, що не є стороною справи, і суд не розглядав клопотання про заборону Київському міському голові підписувати рішення сесії міською ради.
  • Вчиняти дії по підписанню  та оприлюдненню рішенні сесії депутатів Київради відноситься до повноважень Київського міського голови, що є окремим суб’єктом владних повноважень на не є відповідачем по справі як Київській міський голова.
 
 
 
 
 

Нагадаємо, 1 червня 69 депутатів Київської міської ради проголосували за перейменування проспекту Генерала Ватуніна на проспект Романа Шухевича. 

13 червня окружний адміністративний суд Києва заборонив Київській міській раді подавати на підпис меру й публікувати рішення про перейменування проспекту Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича до ухвалення рішення у справі позову до Київради. Позов подали дві громадські організації: "Антифашистська правозахисна ліга" та "Єврейська правозахисна група".

Секретар Київської міської ради Володимир Прокопів заявив, що рішення про перейменування вже підписане мером Києва Віталієм Кличком, і всі наступні перейменування можливі тільки через нове рішення міської ради.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.