Футбольний клуб "Іллічівець" змінив назву на виконання декомунізації

Футбольний клуб "Іллічівець" офіційно змінив назву на "Маріуполь".

Про це повідомляє сайт "Чемпіон" з посиланням на офіційний сайт клубу.

За назву Маріуполь раніше проголосували вболівальники на офіційному сайті клубу і міському порталі Маріуполя.

Після перейменування клуб запропонував фанатам вибрати нову емблему з трьох варіантів. 

Світлина з сайту ФК "Маріуполь" 

Нагадаємо, протягом свого існування клуб мав такі назви:

  • 1936–1937: Завод ім. Ілліча
  • 1938–1948: "Сталь"
  • 1949–1958: "Металург"
  • 1959–1960: "Авангард"
  • 1961–1964: "Азовсталь"
  • 1966–1970: "Азовець"
  • 1971–1973: "Металург"
  • 1974–1975: "Локомотив"
  • 1976–1992: "Новатор"
  • 1992–1996: "Азовець"
  • 1996–2002: "Металург".

Назву "Іллічівець" команда одержала в 2002 році на честь свого генерального спонсора - Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.