На Прикарпатті знайшли криївку надрайонного проводу ОУН

У Калуші розкопали криївку. Всередині знайшли близько 30-ти набоїв до пістолета-кулемета ППШ та з десяток гільз 7,62.

Найімовірніше, з цієї криївки підпільники відстрілювалися. Бій, очевидно, був запеклим, повідомляє "ГалІнфо".

Місцезнаходження криївки калуські дослідники шукали з минулого року. Кілька тижнів тому вони спробували розкопати місце, де могла бути криївка. Проте тривала робота виявилася марною.

 

Як повідомив один із учасників розкопок, боєць АТО Роман Король, це не був справжній бункер:

"Це був, або незавершений бункер, або ж бункер, який помітили ще до того, як його накрили. На тому місці ми нічого не знайшли".

 

До другої спроби розкопок активісти підходили з деякою пересторогою, побоюючись, що і цього разу можуть помилитися з місцем. Проте, з деякими зусиллями їм вдалося знайти калушанина, який показав приблизне місцезнаходження криївки.

Носій цієї інформації, Ігор Петрів, пригадав, що батьки свого часу показували йому сховок. Мама 59-річного калушанина була зв'язковою і свого часу навіть відбувала покарання за зв'язки з УПА.

 

Тепер шестеро дослідників таки натрапили на криївку. Вже надвечір вони переконалися, що знайшли те, що шукали. Відкопати, зокрема, вдалося близько 30-ти набоїв до ППШ та з десяток гільз 7,62, а також кулі, цвяхи, дошки тощо.

 

"Одразу видно, що тут йшов запеклий бій. Хлопці відстрілювалися із бункера, бо там ми знайшли чимало гільз. Деякі набої є невистріленими" – розповідає Роман Король.

 

Дослідники переконані, що знайшли місце, де відбувався бій 6 вересня 1945 року. Тоді було вбито шістьох воїнів УПА. В офіційних актах цей бій назвали "операцією по ліквідації групи бандитів".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.