У Києві відкрили третю дошку Михайлу Булгакову. ФОТО

2 червня в Києві відкрили меморіальну дошку російському радянському письменнику Михайлу Булгакову.

Про це інформує офіційний сайт Шевченківської районної в м. Києві адміністрації. Пам’ятний знак з’явився на будинку по бульвару Т. Шевченка № 14, де розташовувалася Перша київська гімназія, в якій навчався письменник.
Фото: shev.kievcity.gov.ua 
Нині в будівлі міститься нині кафедра Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
 Фото: shev.kievcity.gov.ua
На урочистості з нагоди відкриття дошки завітали голова Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Олег Гаряга, представники Київської міської державної адміністрації, ректор Київського національного університету ім. Т. Шевченка Леонід губернський, автор меморіальної дошки скульптор Василь Маркуш, співробітники літературно-меморіального музею М. Булгакова, студенти та мешканці району.
Нагадаємо, це вже третя дошка визначному російському письменнику. Перша розташовується на стіні будинку Булгакових на Андріївському узвозі (нині - Буднок-музей Булгакова). Друга - на будівлі корпусу Національного медичного університету на бульварі Т. Шевченка, де міститься ректорат. Третю дошку можна побачити на стіні Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка. 
ДОВІДКА:
Булгаков Михайло Опанасович (18911940)  визначний російський письменник, драматург. Народився в Києві, учасник Білого руху в часи Громадянської війни в Росії 1918-1921 років. За фахом  лікар. Найвідоміші твори  "Майстер і Маргарита", "Біла гвардія", "Іван Васильович". "Записки юного лікаря". У своїх творах часто змальовував Київ, який вважав найгарнішим містом у світі.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.