In memoriam. Помер Блаженніший Любомир Гузар

Глава Української греко-католицької церкви 2005-2011 років Блаженніший Любомир Гузар помер на 85-му році життя.

Про це повідомляє "Українській правді".

Пізніше на сайті УГКЦ оприлюднили офіційну заяву, у якій зазначається, що Блаженіший помер 31 травня о 18:30.

Президент Петро Порошенко вже висловив співчуття з приводу смерті Любомира Гузара.

Після смерті 14 грудня 2000 року верховного архієпископа Мирослава Іоанна Любачівського Синод Української греко-католицької церкви вибрав, 25 січня 2001 року єпископа Любомира Гузара новим предстоятелем.

На наступний день, 26 січня 2001 року, в Соборі св. Юра у Львові відбулася інтронізація нового верховного архієпископа, відразу ж після якої папський нунцій інформував, що Іоанн Павло II, як він повідомив телеграмою, не тільки підтверджує такий вибір синоду, а й надає новоінтронізованому верховному архієпископу титул кардинала.

У 2002 році верховний архієпископ Любомир освятив наріжний камінь свого Патріаршого собору в Києві.

10 лютого 2011 року папа Бенедикт XVI прийняв відставку Любомира Гузара з поста верховного архієпископа УГКЦ.

Відповідне прохання Гузар подав, коли йому виповнилося 75 років.

Дивіться також:

Блаженніший Любомир: "Війна увійшла в моє життя 1 вересня 39-го, коли на Львів упали перші бомби"

Любомир Гузар - кардинал греко-католиків (ВІДЕО) 

Греко-католики. Історичний контекст 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.