На Миколаївщині міськрада хоче вулицю імені більшовицьких повстанців замість Небесної Сотні

На ІХ сесії міської ради м. Баштанка Миколаївської області 25 травня депутати повернули старі назви чотирьом декомунізованим вулицям.

Про це зазначено на офіційному сайті Баштанської міської ради.

Вул. Небесної Сотні повернули стару назву вул. Баштанської республіки (території, контрольованої більшовицькими повстанськими загонами в тилу денікінських військ у вересні-листопаді 1919 року); вул. Підпільників ОУН знову стала вул. Васляєва (перший секретар Миколаївського обкому в 1971-1980 роках); вул. Д. Боровика (український громадський діяч на Далекому Сході) повернули назву ім. Ватутіна (командувач 1-го Українського фронту) та вул. М. Василенка відновили стару назву вул. Горького.

Ініціатива повторного перейменування належала депутатові Л. Заболотній, яка очолювала ініціативну групу, куди також входили депутати міськради: Г. Зюзько, М. Савчук, А. Рижаков. 

Ініціативна група спиралася на проведене нею анкетування мешканців даних вулиць щодо їх перейменування.

Утім, таке рішення суперечить Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Відновлення старих назв об'єктів топоніміки, які були перейменовані на виконання закону, нормативно-правовий акт не передбачає.

Як повідомий "Історичній правді" співробітник Українського інституту національної пам'яті Богдан Короленко, Інститут уже готує відповідне звернення до Баштанської міської ради.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.