АНОНС: У Львові польський професор розповість про польських в'язнів "Тюрми на Лонцького"

У Львові в п’ятницю відбудеться публічна лекція польського громадського діяча, проф. Кшиштофа Вільманна "В’язні тюрми на Лонцького: польське обличчя".

Кшиштоф Вільманн під час лекції спиратиметься на історичні факти, родинні історії та спогади учасників польського антинацистського руху.

"Лектор присвятить розповідь маловідомим сторінками історії тюрми на Лонцького періоду нацистської окупації: біографіям учасників польського антинацистського підпілля, "тихотемним" – вишколеним в Англії парашутистам, котрі були в’язнями слідчої тюрми поліції безпеки та зустріли тут свій спочинок. Серед них були і родичі проф. Кшиштофа Вільманна, зокрема майор Армії крайової, "тихотемний" Віктор Зарембінський – "Зруб" (19031943)",  розповів науковий співробітник Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Ігор Дерев’яний, на чиє запрошення дослідник приїде.

Музичними ілюстраціями оповіді стануть виступи львівської скрипальки Лідії Футорської і баяніста Сергія Хоровця

26 травня, 16.00 

Місце: Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького" (Львів, вул. С. Бандери, 1). 

Вхід вільний.

Довідка:

Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" створено в колишній катівні КГБ та Гестапо. Він є одним із лише трьох у Східній Європі (два інших — це музей-тюрма НКВД у Вільнюсі та музей-тюрма Штазі у Берліні).

Музей за ініціативи львівської громади відкрито Центром досліджень визвольного руху за сприяння Служби безпеки України 28 червня 2009 року, а 14 жовтня того ж року він отримав статус національного.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.