Саботаж: у кримській книжці німецькі окупанти носять російський прапор. ФОТО

У Мережі з'явилися фотографії пропагандистської книги, виданої в окупованому Сімферополі, в якій на касці німецького солдата зображений російський прапор.

Про це повідомляє "Новое время".

Фото: Alexandr Talipov/Facebook 

Як пише мешканець Сімферополя, який помітив підміну, книга була надрукована на кошти окупаційної влади.

Книга "Сімферополь. Що не кажи, а правда потрібна!" містить "правду" про Другу світову війну і радянські агітаційні плакати.

 Фото: Alexandr Talipov/Facebook 

На одному з них на касці німецького офіцера зображений російський прапор і підпис:

Вдень москаль сказав селянам: "Шапку геть!"

Вночі віддав каску партизанам разом з головою.

 Фото: Alexandr Talipov/Facebook 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.