АНОНС: В Івано-Франківську покажуть унікальну сторічну кінохроніку міста. ВІДЕО

В Івано-Франківську під живий музичний супровід презентують унікальний історично-мистецький кінопроект “Моє місто. 100 років на екрані. Документальна кінохроніка Станиславова, Станіслава та Івано-Франківська 1917 - 2017 років”.

Впродовж останніх двох років краєзнавці та журналісти збирали й оцифровували кіноплівки, де фігурує теперішній обласний центр. Удалося віднайти найдавніше, наразі, кількасекундне відео Станиславова в часі Першої світової війни - 1917 році!

Також в одному з польських архівів знайшли відео 1937 року, коли місто входило до складу Польщі, й оцифровано сюжети німецької та радянської кінохроніки часу Другої світової війни.

Проте найбільше відеоматеріалу збереглося з радянської доби в державному кінофонофотоархіві України ім. Пшеничного.

З-поміж численного віднайденого матеріалу змонтовано німий 45 хвилинний фільм, у якому відібрано найзнаковіші моменти життя міста.

Сценарій написав відомий місцевий краєзнавець Іван Бондарев. Кінохроніка показує всі історичні періоди, а також окупації, під якими місто було впродовж останніх ста років: Австро-Угорщина, Річ Посполита, угорська та німецька окупація, радянська окупація та період незалежної України.

Окрім того, що ініціаторам проекту вдалося поєднати різні сюжетні лінії життя міста  за сто років в одне 45-хвилинне німе кіно, особливістю фільму є і його еклектичний музичний фон.

Класичні мелодії від струнного ансамблю "Quattro corde" у поєднанні із сучасним електронним сетом від "хaoRa" - вдало доповнюють відеоряд, розставляють акценти, тримають увагу глядача та не дають відірватися від екрану.

 

Такий музичний мікс є невипадковим. У фільмі фігурують як старий Станиславів, якому притаманна традиційність тогочасної Європи, так і сучасний Івано-Франківськ з його пошуком новизни.

Цікавим є й те, що для проекту відомий письменник Тарас Прохасько написав прозові тематичні тексти, які зачитає під час показу фільму.

27 травня, субота, 21.00 

Місце: старий дворик Івано-Франківського національного медичного університету (м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2).

Організатори: мистецька агенція "Мантикора", тижневик "Репортер" та телерадіокомпанія "Вежа".

Вхід вільний.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.