АНОНС: В Івано-Франківську покажуть унікальну сторічну кінохроніку міста. ВІДЕО

В Івано-Франківську під живий музичний супровід презентують унікальний історично-мистецький кінопроект “Моє місто. 100 років на екрані. Документальна кінохроніка Станиславова, Станіслава та Івано-Франківська 1917 - 2017 років”.

Впродовж останніх двох років краєзнавці та журналісти збирали й оцифровували кіноплівки, де фігурує теперішній обласний центр. Удалося віднайти найдавніше, наразі, кількасекундне відео Станиславова в часі Першої світової війни - 1917 році!

Також в одному з польських архівів знайшли відео 1937 року, коли місто входило до складу Польщі, й оцифровано сюжети німецької та радянської кінохроніки часу Другої світової війни.

Проте найбільше відеоматеріалу збереглося з радянської доби в державному кінофонофотоархіві України ім. Пшеничного.

З-поміж численного віднайденого матеріалу змонтовано німий 45 хвилинний фільм, у якому відібрано найзнаковіші моменти життя міста.

Сценарій написав відомий місцевий краєзнавець Іван Бондарев. Кінохроніка показує всі історичні періоди, а також окупації, під якими місто було впродовж останніх ста років: Австро-Угорщина, Річ Посполита, угорська та німецька окупація, радянська окупація та період незалежної України.

Окрім того, що ініціаторам проекту вдалося поєднати різні сюжетні лінії життя міста  за сто років в одне 45-хвилинне німе кіно, особливістю фільму є і його еклектичний музичний фон.

Класичні мелодії від струнного ансамблю "Quattro corde" у поєднанні із сучасним електронним сетом від "хaoRa" - вдало доповнюють відеоряд, розставляють акценти, тримають увагу глядача та не дають відірватися від екрану.

 

Такий музичний мікс є невипадковим. У фільмі фігурують як старий Станиславів, якому притаманна традиційність тогочасної Європи, так і сучасний Івано-Франківськ з його пошуком новизни.

Цікавим є й те, що для проекту відомий письменник Тарас Прохасько написав прозові тематичні тексти, які зачитає під час показу фільму.

27 травня, субота, 21.00 

Місце: старий дворик Івано-Франківського національного медичного університету (м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2).

Організатори: мистецька агенція "Мантикора", тижневик "Репортер" та телерадіокомпанія "Вежа".

Вхід вільний.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.