Спецпроект

АНОНС: У Києві показуть фільм про канадську журналістку, що писала правду про Голодомор

21 травня відбудеться прем'єра україномовної версії фільму "Голод до правди".

Фільм побудовано навколо двох сюжетних ліній. Це історія Ріа Клайман, молодої канадської репортерки, яка проїхала Україною, коли там лише розпалювався рукотворний сталінський голод.

Інший сюжет – у центральній Україні дві маленькі дівчинки ростуть без їхнього тата – Сергія Глондаря.

Він – спецпризначенець ЗСУ, захоплений у битві під Дебальцевим, наступного дня після того, як за мирною угодою Мінськ-2 зброя керованих Російською Федерацією бойовиків мусила замовкнути. Глондар ніколи не бачив свою молодшу дочку.

У повнометражному документальному фільмі правдива розповідь Клайман про її подорож у 30-х роках минулого століття переплітається з сьогоднішнім конфліктом на сході України.

 

Через поєднання рідкісних архівних фотографій, історичної перспективи і реальної життєвої драми сьогодення фільм демонструє силу правдивого слова у протистоянні дезінформації.

Фільм презентуватимуть режисер Андрій Ткач, юрист Богдан Онищук, продюсер Володимир Тихий і громадська активістка Марія Томак. Модеруватиме презентацію – історик Людмила Гриневич.

"Голод до правди" – спільне виробництво Фонду "Канада – Україна", Messy Moment Media та #BABYLON’13. У фільмі звучать музичні твори Джамали, Онуки, Дахи Брахи та Dakh Daughters.

21 травня, неділя, 19.00

Місце: Український дім (м. Київ, вул. Хрещатик, 2).

Організатор: Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору.

Вхід вільний.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.