Верховна Рада заборонила георгіївську стрічку

Парламент ухвалив закон про заборону виготовлення та пропаганди георгіївської стрічки.

Відповідний законопроект підтримали 238 народних депутатів, інформує "Газета по-українськи".

"Георгіївська стрічка стала символом окупаційної війни Російської Федерації проти України. Ці стрічки сьогодні носять ті, хто розв'язав війну проти України, щоденно стріляє у наших воїнів, вбиває жителів... Від Майдану і до сьогодні цей символ став символом російської агресії та елементом дестабілізації у країні", — сказав спікер Андрій Парубій перед винесенням питання на голосування.

Результати голосування по фракціях

"Пропоную проголосувати цей закон, щоб люди не втручалися в бійки, а викликали поліцію. Поліція складатиме адмінпротокол, суд його розглядатиме. Якщо будуть законні підстави, щоб особи, які використовують цю стрічку, платили штрафи до бюджету держави", — пояснив депутат з "Народного фронту" Антон Геращенко перед голосуванням.

Під крики "Ганьба" захищав символ сепаратистів нардеп від "Опозиційного блоку" Нестор Шуфрич.

"1941 року відновили георгіївську стрічку як гвардійську. А 1943 року Орден Слави отримав відповідні кольори як солдатський орден. Ми сьогодні відмовляємося від нашої слави, слави наших предків. Відмовляємося від історії. Отже, ви відмовляєтеся від майбутнього", — виголосив Шуфрич.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.