На Кіровоградщині встановили пам'ятник Горлісу-Горському. ФОТО

29 квітня біля с. Розумівка Олександрівського р-ну Кіровоградської обл., відкрили пам’ятник автору книги "Холодний Яр" Юрію Горлісу-Горському.

Монумент відкрили поряд із могилою отамана Чорного Ворона в рамках фестивалю "Холодний Яр".

Усі присутні хвилиною мовчання вшанували героїв Холодного Яру — учасників російсько-української війни 1917—1922 років, поклали квіти до могили Чорному Ворону (Миколі Скляру) та пам’ятника Юрію Горлісу-Горському.

Єпископ Кропивницький і Голованівський владика Марк освятив прапори України та Холодного Яру, хрест на місці поховання отамана та пам’ятник, провів молебень за загиблими у російсько-українській війні 1920-х років минулого століття та сучасній, розв’язаній Кремлем на Донбасі.

 

Відкриття пам’ятника супроводжувалось виступами акторів обласного академічного українського музично-драматичного театру імені М. Кропивницького, які зачитали уривки з роману Юрія Горліс-Горського "Холодний Яр" та вірш Тараса Шевченка "Холодний Яр", а також кобзаря Тараса Силенка та школярів із Великої Виски.

Пам’ятник Юрію Горліс-Горському, автором якого є скульптор В. Френчко (м. Кропивницький), було встановлено за ініціативи місцевих істориків і краєзнавців.

У виготовленні та встановленні пам’ятника також брали участь: лауреат обласної краєзнавчої премії ім. Ястребова, приватний підприємець, викладач історії профтехучилища, народний депутат, працівники Олександрівського лісгоспу,  місцевий фермер і Розумівський сільський голова.

ДОВІДКА:

Юрій Горліс-Горський (справжнє ім’я Юрій Юрійович Городянин-Лісовський; літературний псевдонім Горліс-Горський, у підпіллі — "Залізняк") — український військовий і громадський діяч, старшина Армії УНР, письменник.

Учасник Першої світової війни. В роки Української національної революції — хорунжий Богданівського полку Запорізької дивізії Армії УНР, до якого вступив у віці 20 років.

На початку лютого 1920 року, під час Зимового походу Юрій занедужав і був змушений лишитися на лікування в Мотронинському монастирі, де в той час розміщувався штаб полку гайдамаків Холодного Яру.

Після лікування мав наздоганяти свою частину та холодноярівці, яким бракувало старшин з військовим досвідом, переконали його лишитися.

Обравши прізвисько Залізняк, Лісовський прийняв призначення осавулом 1-го куреня полку гайдамаків, ставши одним з найближчих помічників курінного Івана Петренка та Головного отамана Василя Чучупаки (1920-1922).

В'язень тюрем ГПУ (1924-1931), звідки втік.

У роки Другої світової війни - агент німецької розвідки (Абверу), боровся проти радянського й націоналістичного підпілля в Україні. Загинув за нез'ясованих обставин у Західній Німеччині.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.