Спецпроект

АНОНС: Музей Грушевського в Києві відкриє інсталяцію "Під наглядом"

18 травня в рамках проекту "Музеї і суперечлива історія: розповідаючи про замовчуване" Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського в Києві відкриє проект-інсталяцію "Під наглядом".

Одною зі сторінок історії СРСР був постійний нагляд органів ГПУ-НКВД-КГБ за тисячами його громадян, який відбувався на тлі боротьби за "нову радянську людину".

Але чи можливо осягнути, наскільки це охоплювало всі сфери життя? Сексоти були в кожній установі. Ними могли виявитися також друзі, учні, сусіди. Вони слухали й записували кожне слово, ховаючи своє справжнє обличчя.

 

Чи комфортно почував себе Михайло Грушевський, перебуваючи під наглядом 3912 днів свого життя  з моменту повернення з еміграції до останнього дня.

Він знав: за кожним його кроком ретельно стежать. Заведена на нього справа-формуляр не була закрита навіть у день поховання. Захована в архівних мурах, замовчувана, лише нещодавно вона стала доступна дослідникам.

Справа-формуляр на Михайла Грушевського складається з понад 3000 аркушів, містить тисячі агентурних записок, перлюстрованої особистої кореспонденції та доносів.

Як виглядав видатний український історик в очах секретних агентів ГПУ? Щоб дізнатись про це, ознайомтесь з нашим проектом-інсталяцією "Під наглядом", який триватиме до кінця травня 2017 р.

Четвер, 18 травня, 18.00.

Місце: Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського (м. Київ, вул. Паньківська, 9).

Вхід вільний.

Інсталяцію можна переглянути до кінця травня з 10:00 до 17:00 щотижня з вівторка по неділю. 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.