In memoriam. Помер керівник Норильського повстання Євген Грицяк

Сьогодні на 91-му році життя помер Євген Грицяк — політв’язень ГУЛАГу, один із керівників Норильського повстання в 1953 році.

Про це повідомив Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Євген Степанович Грицяк народився 9 серпня 1926 року в с. Стецева Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. У період німецької окупації вчився в торговельній школі в Снятині, долучився до Юнацтва ОУН.

У липні 1944 року мобілізований до Червоної армії, воював у 265-й штрафній роті 140-ї стрілецької дивізії на 4-му Українському фронті, дістав тяжке поранення.

З березня 1945 року служив у 31-й автороті 295-го стрілецького полку 183-ї Харківської стрілецької дивізії.

За те, що Грицяк при відбитті контратаки противника біля с. Вишковіце в Польщі 1 травня 1945 року знищив двох ворожих солдатів, 12 червня 1945 року його нагородили медаллю "За відвагу". За два місяці здобув медаль "За перемогу над Німеччиною".

Джерело: podvignaroda.ru 

Очевидно, цього було недостатньо для радянської влади, яка, дізнавшись про участь Грицяка в ОУН, у 1949 році його заарештувала. 12 грудня 1949 року Грицяка засудили до смертної кари, яку замінили на 25 років концтаборів ГУЛАГу.

Покарання відбував у Джезказгані (Казахстан), Норильську, Владимирському централі, Іркутську, Мордовії. Всюди активно боровся за права в’язнів і протистояв сваволі табріної адміністрації.

У ГУЛАзі познайомився з відомими політв’язнями Михайлом Сорокою, Данилом Шумуком, Юрієм Шухевичем, Володимиром Горбовим та іншими.

"У побуті  Євген Грицяк був дуже чесною людиною, йому можна довірити найбільші скарби, і він, навіть умираючи з голоду, не взяв би жодного грама… Те, що для інших було неможливим, то для Євгена було можливим. Він міг піднятися з попелу і знову стати сповненою гідности людиною", — писав учасник боротьби УПА, політв’язень ГУЛАГу Данило Шумук.

Після акцій спротиву в Караганді Грицяка перевели в 4-те відділення Гірського табору (ГорЛАГ) у Норильську, що в РРФСР за Полярним колом.

 

Там Грицяк став одним із п’яти керівників Норильського повстання (26 травня – 4 серпня 1953 року). У повстанні взяло участь від 16 до 20 тис. в’язнів ГорЛАГу і НорильЛАГу.

У таборах Євген Грицяк захопився індійською йогою та вченням про ненасильницьку боротьбу сатьяграхою. З його ініціативи керівництво повстанням свідомо дотримувалося тактики ненасильницької боротьби.

"До ненасильницьких методів боротьби я дійшов навпомацки. Це вже після Норильського повстання я вивчив методику Махатми Ганді, індуських йогів і став переконаним прихильником саме ненасильницького спротиву. Я зрозумів, що з тієї людської енергії, яка все тільки ламає, знищує, трощить ніколи нічого доброго не виходить. Але водночас, протестувати мирно люди переважно не вміють, — вже наш час казав Грицяк. —  

Коли ми нашим бараком таки повстали, серед нас виявилося тільки два штрейкбрехери із 45, решта – стояла до кінця. На певному етапі було дуже складно керувати людьми, складно було утримати їх від застосування насильство. Бо насправді це б тільки послугувало приводом та виправданням для адміністрації табору, яка б нас розстріляла. Саме утримувати людей від насильства й було найскладнішим."

Саме Грицяк передавав вимоги повстанців членам комісії з Москви 6 червня 1953 р. Вимоги було задоволено тільки частково, а в серпні після масового розстрілу в’язнів 3-ї зони повстання (56 загиблих) зазнало поразки. Грицяка ув’язнили у в’язниці Норильська, відтак – Владимира.

Однак Норильське повстання поруч із повстаннями у Воркуті (РєчЛАГ) та Кенгірі (СтепЛАГ) змусило адміністрацію ГУЛАГу здійснити чимало поступок в’язням та почати амністію політичним. Це був початок ліквідації системи радянських концтаборів.

1956 року постановою Комісії Президії Верховної Ради СРСР Грицяка звільнили з ув’язнення. З 1958 року жив у Караганді (Казахстан) через заборону проживати в Західній Україні.

 

28 січня 1959 року – другий арешт за звинуваченнями у створенні осередку ОУН у Вінниці та в керівництві Норильським повстанням. Євгена Грицяка відправили досиджувати попереднй вирок у 25 років.

Завдяки листам на адресу Військової колегії Верховного Суду СРСР, у яких він відкинув усі звинувачення, Грицяка в 1964 році звільнили через необґрунтованість звинувачення.

Подавав заяви на дозвіл емгірувати, за що його цькували в пресі. Зазнав переслідувань КГБ та погроз новим арештом, оскільки 12 лютого 1977 року Грицяк підписав заяву на підтримку "Хартії-77", а в США вийшла його книга "Короткий запис спогадів. Історія Норильського повстання" (вид-во "Смолоскип").

Після розпаду СРСР на запрошення адміністрації Норильська брав участь у відзначенні 40-річчя міста (1993), двох конференціях Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих у Києві та трьох міжнародних конференцій "Опір в ГУЛАГу" в Москві. У 2013 році боав участь у відзначеннях 60-ліття Норильського повстання в Києві та Івано-Франківську

Мешкав у с. Устє Івано-Франківської області. Кавалер орденів "За мужність" ІІІ-го і І-го ступеня, нагороджений медаллю "25 років незалежності України".

Переклав з англійської мови "Повну ілюстровану книгу йоги".

Читайте також:

Як українці перемогли сталінізм. 58 років Норильському повстанню

Кенгір, Хрущов та любов. Як кохання зруйнувало Імперію Зла

Експонати з табору "Кенгір" у Музеї окупації в Ризі. ФОТО

Інші матеріали за темою "ГУЛАГ"

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.