АНОНС: Народна толока в Биківні до дня пам'яті жертв політичних репресій

Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили" просить приєднатись волонтерів, громадських активістів, членів родин репресованих та усіх охочих до народної толоки 13 травня.

Биківнянське поховання жертв сталінських репресій належить до найбільших на території України. Ліс на північно-східній околиці Києва став свідком кривавих злочинів комуністичного режиму. Упродовж 1937–1941 років вантажівки із страшною регулярністю привозили тіла розстріляних у київських в’язницях НКВД для таємного поховання у Биківнянському лісі.

Сьогодні це скорботне місце, в якому розташований Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили", потребує Вашої уваги й підтримки.

Приходьте, будь ласка, у робочому одязі, візьміть робочі рукавиці та, за можливості, міцні пакети (мішки) для сміття.

Ваша участь у толоці напередодні Дня пам’яті жертв політичних репресій у рік 80-х роковин початку "Великого терору" стане як вагомою допомогою колективу Заповідника у прибиранні величезної території, так і свідченням небайдужості до трагічних сторінок української історії й прагненням вшанувати пам'ять невинно убієнних не лише словом, а й ділом.

Для учасників толоки буде проведена екскурсія "Биківня – від території смерті до місця пам’яті".

Субота, 12 травня, 11.00

Місце: Броварський проспект у Дніпровському районі м. Києва. Доїхати можна від станції метро "Лісова" маршрутними таксі або автобусами у напрямку руху Київ – Бровари (орієнтир – Пам’ятник репресованому).

Збір учасників – на центральному вході у Заповідник.

Контакт: (044) 253-03-55

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.