In Memoriam. Помер радянський танковий ас родом з України

В Ізраїлі на 92-му році життя помер письменник і лікар Йон Деген, який у часи Другої світової війни знищив 16 танків Вермахту.

Про це повідомив голова департаменту громадських зв'язків Федерації єврейських громад Росії Борух Горін на своїй сторінці в Facebook, передає "Дзеркало тижня".

Деген народився 4 червня 1925 року в місті Могилеві-Подільському Вінницької області. Під час Другої світової війни гвардії лейтенант Деген був командиром танка, на рахунку його екіпажу 16 підбитих німецьких танків.

Йон Деген, 1946 рік. Фото: lechaim.ru

Після війни закінчив Чернівецький медичний інститут, працював ортопедом‑травматологом. У 1977 році Деген репатріювався в Ізраїль.

У 1973 році захистив першу в світі докторську дисертацію з магнітотерапії. Автор 90 наукових статей. Його твори видавалися в Ізраїлі, Росії, Україні, Австралії, США.

Деген — автор вірша "Мій товариш, в смертельній агонії...", який він написав в грудні 1944 року. Вірш довгий час був відомий як твір невідомого фронтовика. Авторство Дегена відкрилося лише в кінці 1980-х років.

Він також написав книги "З дому рабства", "Вірші з планшета", "Іммануїл Великовський", "Портрети вчителів", "Війна ніколи не закінчується".

Фото: zn.ua

Із циклу "Стихи из лейтенантского планшета":

Мой товарищ, в смертельной агонии

Не зови понапрасну друзей.

Дай-ка лучше согрею ладони я

Над дымящейся кровью твоей.

Ты не плачь, не стони, ты не маленький,

Ты не ранен, ты просто убит.

Дай на память сниму с тебя валенки.

Нам еще наступать предстоит.

Грудень 1944 р.

9 мая 2005 года

Солнце пьет с орденов боевых

Безрассудной отваги выжимки.

Чудо! Мы еще среди живых,

Старики, что нечаянно выжили!

Как тогда, в День Победы, поллитре рад,

Но на сердце моем окалина:

Делал все для кончины Гитлера,

А помог возвеличить Сталина.

Спогади Йона Дегена про війну читайте тут.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.