Мер Одеси скасував рішення про повторне перейменування вулиць

Геннадій Труханов зупинив дію рішення міськради про перейменування вулиць та інших географічних об'єктів.

Відповідне розпорядження було підписано в суботу, 29 квітня, повідомляє "Українська правда" з посиланням на прес-службу Одеської міськради.

У повідомленні наголошується, що дане питання буде винесено на повторний розгляд сесії міської ради після проведення процедури громадського обговорення відповідного проекту рішення.

При цьому агентству "Інтерфакс-Україна" у прес-службі міськради пояснили, що ініціатива ухвалення резонансного рішення була пов'язана з тим, що підписане екс-головою Одеської обладміністрації Михаїлом Саакашвілі рішення містило ряд помилок.

Зокрема, деякі вулиці, назви яких були ним змінені, не підпадали під дію закону "Про засудження комуністичного і нацистського тоталітарних режимів" (вулиці Бєлінського, Гончарова), чотири вулиці взагалі не існували в Одесі, а частина згаданих у рішенні екс-голови ОДА вулиць вже була перейменована раніше в рамках того ж закону. Крім того, в розпорядженні дублювалися деякі назви топонімів.

Нагадаємо, 28 квітня Приморський районний суд Одеси визнав незаконним і скасував рішення міськради про перейменування раніше декомунізованих губернатором Міхеїлом Саакашвілі вулиць і провулків міста.

 Фото: facebook.com/vilnilyudy.ua

Як повідомлялося, 46 депутатів Одеської міської ради на сесії 26 квітня ухвалили рішення скасувати перейменування топонімів, здійсненого в рамках декомунізації в травні 2016 року з ініціативи тодішнього голови Одеської ОДА Міхеїла Саакашвілі.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.