Вірменія готує базу даних жертв геноциду вірмен 1915 року

Національний архів Вірменії готує унікальну базу даних жертв геноциду вірмен 1916 року в Османській імперії.

Про це пише агенція "Новости Армении" з посиланням на директора архіву Аматуні Вірабяна.

"У базі на даний момент наявна інформація про біля 100 тис. людей, робота на її створенням триває, і я не сумніваюся, що одного дня ми заявимо, що роботу завершено", — заявив Вірабян і додав, що постійно з’являються нові імена і факти, які вносяться в базу.

За його словами, база даних буде доступна тільки в електронному форматі, коли в ній буде зібрано відомості про 300 тис. вірмен, що стали жертвами геноциду 1915 року.

"Робота над створенням бази даних ведеться з 2014 року, кожного року ми поповнюємо її на біля 30 тис. імен і даних. У базі даних указано прізвище, рік народження, місце народження, час і місце смерті людини, її професія, а якщо це дитина, то вказуємо й імена батьків", — повідомив Вірабян.

Він додав, що інформацію збирають з різноманітних архівів з усього світу: з архіву вірменської єпархії Єгипту, архіву книгосховища "Нубарян Матенадаран" у Парижі й інших, однак отримати доступ до турецьких архівів поки не вдалося.

"Зараз турецькі архіви стали більш-менш загальнодоступними, порівняно з п’ятьма роками раніше, і там справді збереглися дані про переписи населення, в яких числяться також імена вірмен, які проживали в Туреччині. Однак проблема в тому, що в нас немає спеціалістів, які б володіли османською мовою для перекладу цих документів, адже вони написані не турецькою мовою, а саме османською", — сказав Вірабян.

Геноцид вірмен є першим геноцидом ХХ сторіччя. Туреччина заперечує звинувачення в масовому знищенні біля 1,5 млн вірмен у роки Першої світової війни і вкрай болісно реагує на критику з боку Заходу щодо питання вірменського геноциду.

Факт геноциду вірмен визнаний 29 країнами, зокрема: Росією, Францією, Литвою, Німеччиною, Італією, Австрією Австрії, Чилі, Греції, Кіпру, Аргентини, Бельгії, Уельсу, Швейцарією, Канадою, Польщею тощо. України серед них немає.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.