АНОНС: Лекція про постколоніалізм і ностальгію в "Пінчук-арт-центрі"

PinchukArtCentre запрошує на лекцію "Пам'ять якої не було — постколоніальні травми та (не)можливість солідарності",

Лекцію прочитає Надія Чушак, дослідниця політики пам'яті, ностальгії, колишньої Югославії, пост-соціалізму та молодіжних протестних рухів.

У рамках виставки номінантів на Премію Future Generation Art Prize 2017 представлено чимало робіт, що досліджують питання колоніалізму та пост-колоніальної ситуації.

 

Учасники лекції поговорять про те, наскільки ці питання релевантні для української дійсності, які теми залишаються поза увагою суспільства, і як можна вийти за існуючі обмеження задля досягнення солідарності.

6 квітня, четвер, 19.00.

Місце: 5-й поверх PinchukArtCentre, Освітня кімната (вул. Велика Васильківська / Басейна 1/3-2).

Організатор: Пінчук-арт-центр.

Вхід вільний за умови попередньої реєстрації

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.