На Донеччині з'явиться проспект Олекси Тихого. МАПА

Міста Донецької області Слов'янськ, Краматорськ, Дружківку і Костянтинівку з'єднає проспект Олекси Тихого. Це буде найдовша вулиця в Україні.

Про це написав голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський у своєму "Фейсбуці".

За його словами, проект передбачає поетапне переймування відповідних вулиць в цих містах, які складають єдину агломерацію. Після перейменування всі вулиці складатимуть одне ціле. Проспект матиме довжину в 50 км і буде найдовшою вулицею в Україні. 

 

30 березня Костянтинівська міська рада перейменувала на проспект Олекси Тихого вул. Правобережну. Наразі залишилося три ділянки: одна в Краматорську і дві – у Слов'янську.

Нагадаємо, що Олекса Тихий (1927–1984) – український дисидент родом із Костянтинівського району Донецької обл., співзасновник Української Гельсінської групи. Засуджений сумарно на 22 роки ув'язнення в таборі. Помер у тюремній лікарні м. Перм.

Читайте також:

Життя і смерть Олекси Тихого

Пам'яті донеччинина Олекси Тихого

"Думки про рідний донецький край". Текст Тихого 1972 року

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.