АНОНС: Вахтанг Кіпіані представить видання "ІП" в чотирьох містах Волині. РОЗКЛАД

Головний редактор "Історичної правди" Вахтанг Кіпіані представить книжки "ОУН і УПА. «Зродились ми великої години…»" та "Українська Канадіана" в Луцьку, Володимирі-Волинському, Камені-Каширському та Любомлі.

Книжка "ОУН і УПА. "Зродились ми великої години…" становить собою корпус текстів, авторами яких є впливові науковці, журналісти, громадські діячі та дисиденти.

Мовою фактів, свідчень, спогадів, побутових подробиць і навіть філософських міркувань вони відповідають на гострі питання, намагаючись відшукати правду про відчайдушних борців за українську державність — про бандерівців, у лапках і без.

10 цікавих фактів про бандерівців із книги:

• У тексті військової присяги УПА було чітко сформульовано мету боротьби — здобути Українську Соборну Самостійну Державу, а саму клятву адресовано рідному народу та землі.

• Кожен член ОУН був зобов’язаний знати тлумачення символіки національного та організаційного прапорів.

Зі збірника вишкільних матеріалів (1950р.): "Українським національним прапором є синьо-жовтий прапор. Розуміється його як синє голубе небо і українські лани золотої пшениці, наповнені гарячим сонцем. Синьо-жовтий прапор – символ живучості краси і природної сили українського народу".

• Ліквідація тіла командира УПА стала важливим таємним завданням для чекістів, і його вони виконали на відмінно: минуло багато років по загибелі Головного командира УПА Романа Шухевича, а місце його поховання залишається невідомим.

• Основна мета діяльності ОУН(б) — "боротьба за суверенну соборну Українську Державу, за владу українського народу на українській землі", а також "проти комуністичного світогляду", "за розвал московської тюрми народів".

• Із наказу Головного командира УПА Романа Шухевича-"Тараса Чупринки" від 14 жовтня 1947 року: "…Визнається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА".

• Уперше назву Українська повстанська армія "Поліська Січ" ужито в наказі Тараса Бульби-Боровця № 21 від 16 листопада 1941 року.

• Статистика свідчить: Українська повстанська армія та підпілля ОУН не мали "буржуазного" характеру. Землероби переважали як серед місцевих, так і з-поміж немісцевих повстанців.

• Збройні виступи проти представників Третього рейху бандерівці почали здійснювати ще восени 1942 року. Цим пояснюється спроба пов’язати дату створення УПА зі святом Покрови.

• Поляки прагнули спільної з українцями свободи від Російської імперії, притому йшлося про спільне існування в межах польської держави. Коли ж українські революціонери услід за поляками виголосили прагнення до незалежності, то на них одразу було навішено ярлики "колаборанти" і "бандити".

• Степан Бандера запропонував усім членам ОУН вивільнений через ув’язнення час приділити посиленому навчанню: декому завершити університетську науку, решті здобути знання від початкового рівня.

 

"Українська Канадіана" оповідає про 125-річну історію української діаспори в цій країні. Канада єдина країна західного світу, де українці стали не  бідними родичами у чужій країні, а  "акціонерами" держави.

Ініціатор проекту Вахтанг Кіпіані каже, що взявся за "Канадіану", щоб розширити горизонти української аудиторії. Співредакторкою видання стала письменниця Марина Гримич.

До книжки ввійшли рукописи перших літописців українсько-канадської історії Осипа Олеськіва та Нестора Дмитріва, документи Андрея Шептицького й Никити Будки, збірка авторських емігрантських пісень Теодора Федика.

 

"Ми уявляємо українців Канади доволі спрощено. Коли я почав займатись історією найперших українських емігрантів у Канаді, стикнувся з тим, що навіть історики в Україні, які займаються цією темою, не розуміють до кінця, через які складнощі й виклики пройшли ті перші українські поселенці", — розповідає Вахтанг Кіпіані.

У процесах мандрів Канадою В.Кіпіані зрозумів, що є величезний пласт історії, який нам не відомий. У книзі зібрані тексти, які написані тоді. Це не наукові тексти про ті часи, це тексти, які описували свіжі відчуття людей, що вирішили покинути Україну і поїхати на Захід. Емігранти не самі про себе розповідають, це роблять ті люди, які до них їздили за духовною підтримкою.

Вахтанг Кіпіані — український журналіст, публіцист, історик. Головний редактор Інтернет-видання "Історична правда", однойменного тележурналу на каналі ZIK, викладач магістерської програми з журналістики Українського католицького університету у Львові та кафедри PR у Національному університеті "Києво-Могилянська академія", засновник Музею-архіву преси.

5 квітня, середа

13.00, Луцьк

Місце: бібліотека Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
(вул. Винниченка 30 а)

17.00, Володимир-Волинський

Місце: Культурно-мистецький центр (вул. Князя Василька, 4)

6 квітня, четвер

11.00, Камінь-Каширський 

Місце: приміщення районної ради (вул. Шевченка, 6)

16.00, Любомль

Місце: Любомльський професійний ліцей (вул. Брестська, 11)

Організатори: Український інститут національної пам'яті та Фонд Ігоря Гузя "Прибужжя". 

Контакти: 0504444881 (Леся Бондарук).

Вхід вільний.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.