У Запоріжжі увічнять пам’ять генерал-хорунжого армії УНР Марка Безручка

У рамках відзначення сторіччя початку Української революції 1917-1921 років у Запорізькій ОДА відбулося перше засідання робочої групи з увічнення пам’яті генерал-хорунжого армії Української Народної Республіки Марка Безручка.

Про це повідомляє сайт Запорізької ОДА.

Відкриваючи засідання, директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації Владислав Мороко зазначив, що настав час відкрити маловідомі сторінки історії, повернути імена справжніх українських героїв.

Голова громадської організації "Національна безпека України" Павло Куліш повідомив, що кошти на виготовлення пам’ятника виділить благодійний фонд "Героїка", який відомий своїми проектами у сфері відродження національної пам’яті.

Громадський діяч наголосив, що постать Марка Безручка стала символом спільної боротьби за свободу українського та польського народу.

Фото: Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ЗОДА

Наразі запоріжців просять визначитися з місцем розташування монумента.

Думки присутніх з цього питання розділилися. Генеральний директор Національного заповідника "Хортиця" Максим Остапенко запропонував розмістити погруддя біля Інституту післядипломної педагогічної освіти, неподалік католицького храму. 

На думку доктора історичних наук Георгія Шаповалова, воно має бути встановлено напроти колишнього Народного дому, у сквері на пл. Свободи.

Професор Запорізького національного університету Федір Турченко схиляється до думки, що пам’ятник буде доречним у парку біля Театру ляльок, де у 1917-1918 роках діяв осередок просвітницького руху.

Відомий запорізький краєзнавець, дослідник визвольного руху Юрій Щур вважає, що настав час створити єдину монументальну композицію Майдану Волі, що має поєднувати подвиг героїв національно-визвольних змагань ХХ століття та загиблих бійців антитерористичної операції.

Учасники дискусії вирішили протягом двох тижнів ретельно опрацювати юридичні аспекти реалізації проекту та вивчити всі можливі локації розміщення пам’ятника видатному захиснику України Марку Безручку.

Довідка:

Марко Безручко – генерал-хорунжий Армії УНР. Народився 31 жовтня 1883 року в м. Великий Токмак, нині – Токмак Запорізької обл. Закінчив Одеське піхотне юнкерське училище та Миколаївську військову академію у Санкт-Петербурзі, був на фронтах Першої світової війни. 

У травні 1918 року вступив до армії Української держави, служив у Генеральному штабі, очолював штаб корпусу Січових стрільців. З 1920 року Марко Безручко командував 6-ю Січовою дивізією армії УНР, зокрема 6 травня 1920 року разом із польськими частинами звільняв Київ від більшовиків.

Із початком контрнаступу радянських військ разом із своїм начальником штабу Всеволодом Змієнком Безручко організовував героїчну оборону міста Замостя проятгом 28 серпня – 2 вересня 1920 року. Українсько-польські підрозділи чисельністю до 4 тис. осіб завдали нищівної поразки 16-тисячній Першій кінній армії Будьонного та не дали перекинути підкріплення розгромленим військам Тухачевського під Варшавою.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.