Спецпроект

АНОНС: У Києві дискутуватимуть про образ жінки в радянській пропаганді під час Голодомору

У рамках програми "Seminarium" відбудеться чергове засідання на тему "Жінки в колгоспах – велика сила": пропаганда і реальний жіночий досвід у часи Голодомору".

Радянська пропаганда традиційно концептувала жіночий історичний досвід 1930-х рр. у образах міцних і радісних селянок-трудівниць.

На тлі ушанування трагедії Голодомору 1932 – 1933 рр. у комеморативних практиках сучасної України, публіцистичних і навіть наукових публікаціях ствердився образ Жінки як уособлення трагедії цілої української нації. Поволі в суспільній свідомості практично сформувалася йзакріпилася стійка асоціація поміж двома поняттями – жінка і жертва.

І хоча українські жінки в часи сталінської "революції згори" та Голодомору зазнавали неймовірних труднощів і невимовних страждань, чи варто представляти жіночий історичний досвід цієї доби виключно в образах страждань і втрат?

Чи може варто також пам’ятати і знати про різні прояви дієздатності жінок у драматичних обставинах боротьби за Гідність і Життя?

 

Питання до обговорення:

-       Чи можнаговорити про гендерний вимір Великого Голоду?

-       Що ми знажмо про жіночі методи протидії насильницькій експропріації майна та жіночі стратегії виживання в умовах Голодомору?

-       Як конструювався в 1930-ті рр. офіційний образ "жінки-суспільниці, жінки-трудівниці"?

Про це та інше важливе – від відомих істориків, дослідниць гендерної історії України Оксани Кісь і Ольги Лабур на черговому засіданні програми Semіnarium, на Грушевського 4, у Києві. Запрошуємо! Буде цікаво

Четвер, 23 березня, 15.00

Місце: конференц-зала Інституту історії України НАН України, ауд. 615, 6-й поверх (Київ, вул. Грушевського, 4).

Організатори:  Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору, Інститут історії України НАН України. 

Вхід вільний.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.