Спецпроект

АНОНС: У Києві дискутуватимуть про образ жінки в радянській пропаганді під час Голодомору

У рамках програми "Seminarium" відбудеться чергове засідання на тему "Жінки в колгоспах – велика сила": пропаганда і реальний жіночий досвід у часи Голодомору".

Радянська пропаганда традиційно концептувала жіночий історичний досвід 1930-х рр. у образах міцних і радісних селянок-трудівниць.

На тлі ушанування трагедії Голодомору 1932 – 1933 рр. у комеморативних практиках сучасної України, публіцистичних і навіть наукових публікаціях ствердився образ Жінки як уособлення трагедії цілої української нації. Поволі в суспільній свідомості практично сформувалася йзакріпилася стійка асоціація поміж двома поняттями – жінка і жертва.

І хоча українські жінки в часи сталінської "революції згори" та Голодомору зазнавали неймовірних труднощів і невимовних страждань, чи варто представляти жіночий історичний досвід цієї доби виключно в образах страждань і втрат?

Чи може варто також пам’ятати і знати про різні прояви дієздатності жінок у драматичних обставинах боротьби за Гідність і Життя?

 

Питання до обговорення:

-       Чи можнаговорити про гендерний вимір Великого Голоду?

-       Що ми знажмо про жіночі методи протидії насильницькій експропріації майна та жіночі стратегії виживання в умовах Голодомору?

-       Як конструювався в 1930-ті рр. офіційний образ "жінки-суспільниці, жінки-трудівниці"?

Про це та інше важливе – від відомих істориків, дослідниць гендерної історії України Оксани Кісь і Ольги Лабур на черговому засіданні програми Semіnarium, на Грушевського 4, у Києві. Запрошуємо! Буде цікаво

Четвер, 23 березня, 15.00

Місце: конференц-зала Інституту історії України НАН України, ауд. 615, 6-й поверх (Київ, вул. Грушевського, 4).

Організатори:  Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору, Інститут історії України НАН України. 

Вхід вільний.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.