Кролики відкопали храм Тамплієрів?

Світові медіа повідомляють про неймовірну археологічну знахідку британських… кроликів. Чи ця знахідка насправді є сенсацією?

Зазвичай світові медіа повідомляють про сенсаційні відкриття британських вчених. Ця історія розпочалася в стилі "Аліси у Країні Див" Льюїса Керола – через кролячу нору.    

 "Униз і вглиб кролячою норою" Фото: Michael Scott/ Caters News

Повідомлялося, що у британському графстві Шропшир, на землях одного з місцевих фермерів був знайдений таємний храм ордену Тамплієрів. Кроляча нора обвалилася і відкрила вхід до рукотворної печери.

Деякі медіа поспішили оголосити, що печерний храм був створений більше 700 років тому.

 "Все дивасніше й дивасніше!" Фото: Michael Scott/ Caters News

Завдяки фантастичним фото Майкла Скотта з Carters News новина з Шропшира облетіла увесь світ.

На жаль, історія не є такою сенсаційною, як повідомляли деякі ЗМІ.

Правдою є лише те, що рукотворна печера насправді існує.

 Таємниче підземелля у Шорпширі. Фото: Michael Scott/ Caters News

Але вперше вона була знайдена раніше. Місцеві путівники пишуть про це підземелля ще у 2002 році, наприклад "Підземелля Шропшира"/ Subterranean Shropshire.

Загальний опис на веб-сторінці ShropshireHistory.com  повідомляє, що це підземелля скоріш за все було створено у Вікторіанську епоху (друга половина ХІХ ст).

У ті часи створення романтичних руїн і підземель такого кшталту було досить поширеною модою серед британських поміщиків.

Таємниче підземелля у Шорпширі. Фото: Michael Scott/ Caters News 

Тому це підземелля не є нововідкритим, не було таємним, і навряд чи мало стосунок до загадкового і оповитого легендами Ордену Тамплієрів – про це повідомляє сайт snopes.com, що спеціалізується на перевірці фактів і розвінчанні фейків .

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.