АНОНС: Як відзначатимуть 100-річчя Української революції, розкажуть на прес-конференції

У березні 2017 року виповнюється 100-ліття від початку Української революції 1917–1921 років – одного із найважливіших і найскладніших періодів в історії українського народу у ХХ столітті. Про заходи з відзначення цього ювілею розкажуть на прес-конференції 13 березня.

Що таке Українська революція? Які її досягнення? Чому Українська Соціалістична Радянська Республіка не була формою української державності? Які елементи "гібридної війни" проти Української Народної Республіки успадкувала і використовує російська пропаганда сьогодні?

Які уроки з подій 1917-1921 рр. має винести Україна, щоб вистояти і перемогти в сучасній війні? Як держава вшановуватиме сторіччя революції?

Про ці та інші теми, а також заходи, що відбудуться упродовж року в контексті відзначення подій Української революції, йтиметься на прес-конференції, повідомляє офіційний сайт Українського інституту національної пам'яті.

Учасники:

Павло Розенко – Віце-прем'єр-міністр України.

Володимир В’ятрович – Голова Українського інституту національної пам'яті.

Артем Біденко – державний секретар Міністерства інформаційної політики України.

Сьогодні Україна є спадкоємицею державницьких традицій, закладених революцією 1917–1921 років.

Початок революції пов’язаний зі створенням Української Центральної Ради на чолі з Михайлом Грушевським 17 березня 1917 року. За короткий час вона перетворилася з представницького органу українського громадського руху на повноцінний парламент Української Народної Республіки.

В ході революції український народ уперше в ХХ сторіччі створив суверенну національну державу з усіма належними ознаками: територія, кордони, символи, органи влади, військо, гроші, мова.

Розбудовою Української Народної Республіки, Української Держави та Західно-Української Народної Республіки українці довели свій потенціал національного державотворення. Вперше після століть бездержавності відбулось об’єднання в одній соборній державі східних і західних українських земель.

Досвід самостійної соборної України відіграв вирішальну роль у подальшій визвольній боротьбі українців. Здобутки революції та причини її поразки мають стати важливим уроком для сучасної України, переконані в Українському інституті національної пам'яті.

Понеділок, 13 березня, 12.00

Місце: Національне інформаційне агентство "Укрінформ", 1 поверх (Київ, вул. Б. Хмельницького 8/16).

Акредитація ЗМІ за адресою: anna@ukrinform.com

Тел.: (044)  279-20-60, 279-00-05

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.