В Інгушетії заборонили прославляти Сталіна

22 лютого, напередодні роковин депортації інгуського народу, депутати парламенту республіки Інгушетії одноголосно ухвалили проект закону про заборону вшанування особи Сталіна на території республіки.

Про це повідомляє "Интерфакс".

"Проект закону передбачає заборону на увіковічнення пам’яті Йосипа Сталіна, який піддав масовим репресіям цілі народи, в тому числі й інгушів", — повідомив працівник прес-служби Народних зборів Інгушетії.

Він відзначив, що йдеться не тільки про заборону на встановлення бюстів і пам’ятників, але й  на присвоєння його імені населеним пунктам, вулицям, публічне виправдання його діяльності, розміщення його зображення в громадських місцях і в адміністративних приміщеннях з метою звеличення його особи.

Нагадаємо, 23 лютого 2017 року виповнилося 73 роки з дня депортації інгуського і чеченського народів.

91 250 інгушів були вислані в республіки Середньої Азії за неправдивими звинуваченнями в "зраді Батьківщині". Майже половина депортованих померла на засланні від холоду і хвороб. Репресовані народи були реабілітовані в 1957 році.

Як повідомлялося, соціологічне опитування мешканців Росії показало, що симпатія до постаті Йосипа Сталіна досягла найвищого рівня за останні 16 років.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.