У Вінниці хочуть створити центр історії міста і музей

24 лютого на сесії Вінницької міської ради розглядатимуть питання про створення комунального підприємства "Центр історії Вінниці".

Новий заклад займатиметься вивченням та популяризацією історії подільської столиці, передає "День". Але головне його завдання – фактично з нуля зібрати матеріали для створення музею історії Вінниці. Його планують відкрити вже за два роки.

Ініціатива створення Центру історії Вінниці належить вінницьким історикам та дослідникам, які працювали в робочій групі з декомунізації, а після цього продовжили свою роботу вже в постійному дорадчо-консультативному органі Вінницької міськради.

Вони виступили із закликом створити міську музейну установу, яка збиратиме, досліджуватиме і описуватиме артефакти, займатиметься видавничою справою і проведенням археологічних досліджень, координуватиме роботу усіх історичних осередків та ініціатив.

Фактично це буде орган, який допоможе систематизувати усю роботу, яка пов’язана з історичним минулим міста.

Доктор історичних наук, директор Державного архіву Вінницької області Юрій Легун говорить, що раніше було дві спроби створити музей історії Вінниці, однак невдалі.

"Процес з перейменування міських топонімів, відновлення історичної справедливості, об’єднав нас усіх у творчу групу і спонукав до глибокого вивчення історії міста. Сьогодні вінницька історична спільнота… спроможна виробляти свою ідеологію, популяризувати вивчення історії регіону і рідного міста, а отже і правильно "продавати" його інвесторам, туристам, самим містянам", — додає Легун.

Найімовірнішим претендентом на посаду директора Центру називають відомого у Вінниці історика Олександра Федоришена.

За задумом вінницьких істориків, музей історії Вінниці має не поступатися оригінальністю і масштабністю Варшавському музею історії польських євреїв ПОЛІН. Його площа складає понад 18 тисяч квадратних метрів, а експозиція займає 8 залів.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.