У Кременці встановили дошку на честь штурму повстанцями нацистської тюрми. ФОТО

19 лютого на будівлі Кременецького професійного ліцею на Тернопільщині встановили меморіальну дошку на честь звільнення в’язнів нацистської тюрми в 1943 році.

Про це "Історичній правді" повідомили представники громадської організації "Південна Волинь", з ініціативи якої з’явився меморіальний знак.

Саме в приміщенні ліцею в 1920-х – 1950-х роках розміщувалася в’язниця польського, нацистського та радянського окупаційних режимів.

 

Меморіальну дошку встановили на честь річниці звільнення українських патріотів із цієї тюрми, що відбулося в ніч із 19 на 20 лютого 1943 року. Напад на в’язницю здійснили українські повстанці під командуванням Івана Климишина –"Крука" й інших членів місцевої військової референтури ОУН(б).

 

Чин освячення дошки здійснили священики: о. Дмитро Каленюк, о. Андрій Любунь та о. Іван Дмитрів. З промовами виступили дослідник Анатолій Соболевський і член проводу Шумської станиці скаутської організації "Пласт" Віра Косік, яка переповіла спогад про увʼязнену в цій тюрмі зв’язкову УПА Марію Ткачук – "Завірюху".

 

Пластунка Шумської станиці Христина Гук продекламувала вірші своєї прабабусі Ганни Ткачук "До Крука"  та "На допити", написані 1947 року.

Зі спогадом про свого ув’язненого батька виступив Микола Семенишин з м. Почаєва. Був присутній і голова Кременецької районної ради. Після завершення заходів присутні виконали державний гімн.

 

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Три роки війни в Україні: погляд військового репортера з Словенії

"Буча - це українська Сребреніца", - каже Боштян Відемшек. Словенський військовий репортер збирає матеріал для нової книги, у якій сучасна російсько-українська війна зіставляється з Першою світовою, а усі події планує висвітлювати лише в теперішньому часі. Нещодавно журналіст відвідав Ужгород, після чого опублікував у словенській газеті "Дело" статтю про війну в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.