У Росії збирають підписи за поховання Леніна

Петиція, яка закликає російських парламентарів ухвалити рішення про поховання тіла Володимира Леніна, кілька днів тому з’явилася на сайті change.org.

Автор петиції Сергій Шуклінов пропонує захоронити тіло вождя більшовиків у зв’язку зі сторіччям Жовтневої революції, яку він здійснив.

"Росія пройшла крізь численні муки та випробування, завжди прагнучи йти в ногу з прогресом, однак виставляючи на загальний огляд муміфіковане тіло, ми показуємо всьому світу відсталість, прирівнюючи себе до давнього Єгипту", — зазначено в супровідному тексті до петиції.

 

Разом із тим, автор називає Ілліча "безумовно значимою фігурою" в історії Росії та пропонує встановити пам’ятник на місці його захоронення "для всіх охочих".

Станом на 19:30 сьогодні під петицією підписалося 2 636 осіб із 5 тисяч потрібних.

На тому ж сайті є інша петиція, ініційована тим самим автором, під назвою "За організацію Всеросійської Покаянної Хресної ходи". У ній Сергій Шуклінов пропонує покаятися за "богозречення і богоборництво" та "братовбивчу війну", тобто за більшовицький Жовтневий переворот і Громадянську війну в Росії.

Петицію адресовано патріарху Московському Кирилу. Покаянний хресний хід має початися з усіх куточків Росії та завершитися 17 липня 2017 року біля пам’ятника князеві Володимиру в Москві. Наразі підписалося 676 людей із необхідних 1000.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.