В Інтернеті з’явилася карта міст, збудованих зеками ГУЛАГу. ІНФОГРАФІКА

Карту міст сучасної Росії, що постали навколо концентраційних таборів, опублікували "Тексти". З неї випливає, що в’язні ГУЛАГу збудували щонайменше 40 російських міст.

Жовтим кольором автор мапи позначив ті населені пункти, які існували до таборів, але праця ув’язнених призвела до їх суттєвого розвитку. Без праці зеків ці міста не мали б шкіл, лікарень, водогону, доріг, спальних районів тощо.  

Червоною ж барвою на карті позначені міста, які повністю або майже повністю постали за рахунок рабської праці ув’язнених із таборів.

Наприклад, до таких належать Магадан, Комсомольськ-на-Амурі, Печора, Норильськ, Воркута, Магнітогорськ, Тайшет та ін.

Щоб збільшити, перейдіть за лінком

Творці карти користувалися наступною методикою. Список пов’язаних із концтаборами населених пунктів (лише міст) склали на підставі даних про розміщення та період функціонування таборів та їх управлінь, опублікованих на сайті товариства "Меморіал".

Зі списку виділили міста, де в’язні займалися, зокрема, промисловим і цивільним будівництвом. Відповідно до коротких історії міст визначалося, до якої категорії потрапить (і чи потрапить узагалі) місто на карту.

Якщо час заснування міста й табору збігаються, а кількість в’язнів порівнювана з кількістю населення міста (від половини й більше), воно потрапляло до "червоної" категорії. Якщо ж місто вже існувало до будівництва табору раніше чи кількість в’язнів була порівняно невеликою — до "жовтої".

"Загальна їх кількість набагато більша. По-перше, досі не всі документи, що стосуються ГУЛАГу, розсекречено. По-друге, майже не бралася до уваги (і не позначалася на цій карті) величезна кількість невеликих поселень уздовж каналів, залізничних шляхів та автомагістралей, збудованих в’язнями у малозаселених районах Росії", — застерігає автор публікації.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.