ОЛЕКСАНДРА ОЛЕСЯ ПЕРЕПОХОВАЮТЬ У КИЄВІ 29 СІЧНЯ

Про це заявив на брифінгу міністр культури України Євген Нищук. Літак із прахом Олександра Олеся та його дружини Віри Кандиби приземлився в Україні сьогодні, 27 січня.

Останки поховають у Києві, на території Державного історико-меморіального Лук’янівського заповідника, повідомляє офіційний сайт Українського інституту національної пам'яті.

Могили Олександра Олеся й Віри Кандиби стануть першими на Алеї почесних поховань представників української військово-політичної еміграції. Саме тут перепоховуватимуть інших діячів української еміграції, прах яких за потреби повертатимуть до України.

Саме держава повинна взяти на себе зобов’язання опікуватися могилами видатних українців за кордоном, зазначив Євген Нищук.

За його словами, визначальною у прийнятті рішення щодо перепоховання має бути воля нащадків. Цілком імовірним є сценарій, коли діячів еміграції перепоховуватимуть на малій батьківщині. До прикладу, міська влада Білопілля на Сумщині, звідки родом Олександр Олесь, висловила готовність перепоховати поета поруч із будинком, де він народився й виріс. Але родичі, яі мешкають у Канаді, висловили бажання, щоб прах був перепохований у Києві.

 

Панахида у Володимирському соборі розпочнеться о 12:00. Церемонія перепоховання - о 13.30.

Опісля відбудеться покладання квітів до могил двох крутян, які також поховані на Лук’янівському кладовищі.

Олександр Олесь (справжнє прізвище Кандиба) видатний український письменник, поет. Народився 1878 року на Сумщині. Першу збірку поезій "З журбою радість обнялась" видав 1907 року.

З 23 лютого по 1 квітня 1919 року аташе Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині. Після поразки Української революції емігрував до Чехословаччини, де проживав до самої смерті 1944 року. Батько відомого українського письменника та члена ОУН Олега Ольжича.

 

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.