ОЛЕКСАНДРА ОЛЕСЯ ПЕРЕПОХОВАЮТЬ У КИЄВІ 29 СІЧНЯ

Про це заявив на брифінгу міністр культури України Євген Нищук. Літак із прахом Олександра Олеся та його дружини Віри Кандиби приземлився в Україні сьогодні, 27 січня.

Останки поховають у Києві, на території Державного історико-меморіального Лук’янівського заповідника, повідомляє офіційний сайт Українського інституту національної пам'яті.

Могили Олександра Олеся й Віри Кандиби стануть першими на Алеї почесних поховань представників української військово-політичної еміграції. Саме тут перепоховуватимуть інших діячів української еміграції, прах яких за потреби повертатимуть до України.

Саме держава повинна взяти на себе зобов’язання опікуватися могилами видатних українців за кордоном, зазначив Євген Нищук.

За його словами, визначальною у прийнятті рішення щодо перепоховання має бути воля нащадків. Цілком імовірним є сценарій, коли діячів еміграції перепоховуватимуть на малій батьківщині. До прикладу, міська влада Білопілля на Сумщині, звідки родом Олександр Олесь, висловила готовність перепоховати поета поруч із будинком, де він народився й виріс. Але родичі, яі мешкають у Канаді, висловили бажання, щоб прах був перепохований у Києві.

 

Панахида у Володимирському соборі розпочнеться о 12:00. Церемонія перепоховання - о 13.30.

Опісля відбудеться покладання квітів до могил двох крутян, які також поховані на Лук’янівському кладовищі.

Олександр Олесь (справжнє прізвище Кандиба) видатний український письменник, поет. Народився 1878 року на Сумщині. Першу збірку поезій "З журбою радість обнялась" видав 1907 року.

З 23 лютого по 1 квітня 1919 року аташе Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині. Після поразки Української революції емігрував до Чехословаччини, де проживав до самої смерті 1944 року. Батько відомого українського письменника та члена ОУН Олега Ольжича.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.