У Києві відкриють меморіальну дошку в пам'ять про самоспалення Василя Макуха

Завтра, 26 січня, на будинку по вулиці Хрещатик, 27 у Києві відбудеться офіційне відкриття меморіальної дошки Василеві Макуху.

Про це інформує Чеський центр у Києві.

Василь Макух

Василь Макух – ветеран УПА, український дисидент, який 5 листопада 1968 року вчинив акт самоспалення на знак протесту проти колоніального становища України та радянського вторгнення в Чехословаччину.

Саме з будинку на вул. Хрещатик, 27 вибіг охоплений вогнем Макух, вигукуючи:  "Геть окупантів!", "Хай живе вільна Україна!".

Василь Макух став одним із перших у Європі, хто здійснив самоспалення з політичних мотивів. До нього 8 вересня 1968 року це зробив поляк Ришард Сілець.

Пізніше так само вчиняли: чех Ян Палах (січень 1969 року), латиш Ілля Ріпс (квітень 1969 року), литовець Ромас Каланта та його послідовники (травень 1972 року), кримський татарин Муса Мамут (1978 рік).

Подвиг Василя Макуха повторив українець Олекса Гірник 21 січня 1978 року на Чернечій горі в Каневі.

26 січня, четвер, 16.00

Місце: вул. Хрещатик, 27

Більше на цю тему читате у матеріалі "Смолоскипи свободи. Самоспалення як форма протесту"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.