В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ ЗАБЛОКУВАЛИ ДОСТУП ДО "ІСТОРИЧНОЇ ПРАВДИ". ЗАЯВА РЕДАКЦІЇ

Редакція найбільш популярного сайту про українське минуле звертається до правозахисних організацій через протиправне обмеження його роботи у окупованому Росією Криму.

Днями редакція "Історичної правди" отримала чисельні підтвердження, що в окупованому Росією Криму доступ до нашого сайту був обмежений. У більшості випадків під час спроби зайти на сайт монітори комп’ютерів показують помилку "403 (Заборонено!)".

Введення обмежень доступу до "Історичної правди" відбулося навіть не через рішення "Роскомнадзору", яким часто намагаються надати подібним протиправним обмеженням свободи слова вигляду законності. Виглядає, що це відбулося через негласну заборону і кримські провайдери імітують помилку недоступності сайту. Редакція "Історичної правди" не отримувала від окупаційної влади жодних повідомлень, попереджень або вимог.

Користувачі нашого сайту неодноразово інформували, що проблеми із доступом до сайту почалися влітку минулого 2016 року.

 

Ми усвідомлювали, що "Історична правда" є незручним ресурсом для прихильників диктатури, для тих, хто вважає, що "розпад СРСР – це найбільша геополітична катастрофа ХХ століття", хто виправдовує злочини тоталітаризму тим, що "Сталін – це ефективний менеджер". Така тиха заборона сайту є лише черговим доказом того, що цензура в Криму набирає обертів і будь-яка позиція, що не збігається з позицією офіційної пропаганди потрапляє під заборону.

Редакція "Історичної правди" вважає, що такі дії є обмеженням свободи слова та права вільного доступу до інформації. Вони є протиправними і неприйнятними.

Ми публічно звертаємося до національних та міжнародних правозахисних організацій з проханням вплинути на урядові установи Росії для зняття усіх заборон і обмежень для доступу до нашого сайту в окупованому Росією Криму.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.