Генпрокурор обіцяє реабілітувати борців за незалежність України

30 грудня відбулася зустріч Генерального прокурора України Юрія Луценка та низки істориків, архівістів і краєзнавців. Учасники наради ухвалили об’єднати зусилля у справі реабілітації учасників боротьби за незалежність України у ХХ ст.

На зустрічі з Луценком були присутні: представники Українського інституту національної пам’яті Ігор Кулик та Сергій Рябенко, Інституту історії України НАН — к. і. н. Роман Подкур, провідний науковий співробітник Галузевого державного архіву СБУ В'ячеслав Василенко і представники Історичного клубу "Холодний Яр" Роман Коваль та Микола Тихонов.

"Головною темою цієї зустрічі було питання реабілітації не тільки вояків армії УНР, але й "усусів", Галицької армії і повстансько-партизанських загонів. Ми визначили період 19171933 роки і працюватимемо над реабілітацією діячів саме цієї доби", — сказав Роман Коваль у коментарі для Укрінформу.

Ігор Кулик, Юрій Луценко та Роман Коваль. Фото: uinp.info

У цьому контексті йшлося про потребу ухвалення парламентом нового закону про реабілітацію жертв радянських репресій, проект якого підготував УІНП у співпраці з Центром досліджень визвольного руху та групою "Політика національної пам’яті" Реанімаційного пакету реформ. Планується, що законопроект внесуть на розгляд Верховної Ради в лютому 2017 року.

"Адже відомо, що в Україні досі діє закон, прийнятий у квітні 1990-го року, який визнавав усіх людей, що боролися проти радянської влади зі зброєю в руках, бандитами і злочинцями. Тож ми сподіваємося, що в лютому може статися історична подія і борці за волю України будуть визнані борцями, а не бандитами", — пояснив Коваль.

Новий закон про реабілітацію торкнеться в першу чергу вояків Армії Української Народної Республіки та повстанських загонів періоду Української революції 1917—1921 і наступних років.

За даними "Історичної правди", Архів СБУ представив генпрокуророві попередній список на реабілітацію 1067 повстанців від 140 повстанських формувань, які діяли в 1918—1920-х роках. Подібні списки надали також і дослідники Історичного клубу "Холодний Яр".

Очільник ГПУ, за словами Коваля, виявив розуміння ситуації та бажання посприяти ухваленню позитивного рішення ВР щодо нового закону про реабілітацію жертв радянських репресій.

Юрій Луценко, до того ж, пообіцяв, що вказані у списках особи будуть реабілітовані максимум за півроку.

Масштаби цієї реабілітації, за словами Коваля, величезні: може йтися навіть про мільйон або мільйони людей. Такий висновок дослідник робить із того, що за роки незалежності лише в одній області України — Львівській — було реабілітовано близько 240 тисяч осіб, а нереабілітованих залишилося ще більше.

Новий закон має запровадити загальний механізм, за допомогою якого нащадкам учасників визвольних змагань уже не потрібно буде обстоювати в суді честь своїх рідних. Вони будуть реабілітовані автоматично.

Коваль додав, що питання щодо можливості реабілітації вояків підпілля ОУН і УПА також порушувалося на зустрічі з Луценком.  Проте, все ж, було вирішено розбити цю справу на два етапи: за найближчі півроку домогтися реабілітації діячів згаданого періоду, а тоді вже повернутися до ОУН і УПА.

Нагадаємо, що відповідно до статті 2 чинного закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", особи, які брали участь у збройній боротьбі проти радянської влади реабілітації не підлягають.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.