IN MEMORIAM: професор Юрій Сливка

Відомий український історик, доктор історичних наук Юрій Сливка помер на 87-му році життя під час поїздки до Києва 9 січня.

Про це повідомив директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович у "Фейсбуці" в понеділок, передає "Україна молода".

"В дорозі на Київ наздогнала сумна звістка про смерть одного з моїх Вчителів – Юрія Сливки. Вічная пам'ять!", – написав В’ятрович.

Юрій Сливка народився 26 березня 1930 року в селі Новому Давидковому (нині Мукачівського району Закарпатської області) у родині ветерана австро-угорської армії. Навчався в народній школі.

 

У 1948–1953 роках Юрій Сливка навчався на історичному факультеті Ужгородського університету. Після завершення працював директором сільської школи.

Невдовзі вступив до Львівського інституту суспільних наук, де працював аспірантом під керівництвом академіка Івана Крип'якевича, згодом завідував відділом.

В останні роки життя пан Сливка працював професором Львівської державної фінансової академії, був завідувачем кафедри соціальних і гуманітарних дисциплін.

Автор багатьох статей десятитомної "Енциклопедії історії України" та 5-го і 6-го томів восьмитомної "Історії Української РСР" (Київ, 1977). Як історик досліджував визвольний рух на Закарпатті й на східній Галичині у 20-30 рр. ХХ ст.

Відомими вихованцями Юрія Сливки є в. о. директора Інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України професор Микола Литвин та доцент кафедри новітньої історії України ЛНУ ім. І. Франка Олена Аркуша.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.