Спецпроект

Електронна база даних надає інформацію про майже 15 тисяч українських іммігрантів до Канади

На сайті Бібліотеки та архіву Канади діє база даних "Українські іммігранти 1891—1930".

База даних надає доступ до інформації про 14 793-х українських іммігрантів, які прибули до Канади протягом 1891—1930 років.

Імена взято з таких джерел:

  • Списки пасажирів, які зберігаються в Бібліотеці та архіві Канади — фонди канадських портів Галіфакс і Нова Шотландія, Монреаль і Квебек; Сент-Джон і Нью-Брансвік, а також американських портів Нью-Йорка, штат Нью-Йорк і Портленд, штат Мен. Ці списки впорядкував та ввів у базу Волтер Заячковський (Walter Zayachkowski, 1930—2012).

          Оригінали самих документів теж доступні на сайті в цифровій формі.

  • Записи про перших українських поселенців і та родин піонерів у Канаді, зібраних істориком, журналістом і державним службовцем д-ром Володимиром-Юліаном Кайє (Vladimir Julian Kaye, 1896–1976), автором низки книжок, зокрема: "Early Ukrainian Settlements in Canada, 1895–1900"; "Dictionary of Ukrainian Canadian Biography: Pioneer Settlers of Manitoba, 1891-1900" і "Dictionary of Ukrainian Canadian Biography of Pioneer Settlers of Alberta, 1891–1900".

Пошук по базі можна здійснювати за такими параметрами:

  • Ключове слово (порт, професія, громадянство тощо);
  • Прізвище;
  • Ім’я (імена);
  • Корабель, на якому прибув іммігрант;
  • Рік імміграції;

Пан Заячковський також впорядкував імена, знайдені у серії видань під назвою "Морські записи: зошити" ("Sailing Records: Note Books") у фонді Володимира-Юліана Кайє. Ці імена також ввійшли до бази.

Заячковський включив до свого переліку варіанти як прізвищ, так й імен, ґрунтуючись на своєму знанні українських імен та своїх пошуках в інших джерелах.

Вміст бази даних подається мовою оригіналу без перекладу. Перейти до бази даних можна за лінком.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.