До польських архівів передали найбільшу приватну колекцію документів Армії Крайової

20 грудня до Архіву новітніх актів у Варшаві передали велику колекцію документів ветерана АК Станіслава Костки-Домброви.

Ця збірка – найбільша колекція, присвячена польській партизанській армії, створена приватною особою передає monitor-press.info з посиланням на видання "Wprost". Серед паперів – листівки, преса, плакати й оригінали листів і газет Армії Крайової.

Урочиста передача та презентація відбулися у вівторок, 20 грудня, в приміщенні Фонду Польської підпільної держави. Відтоді документи зберігатимуться в державному Архіві новітніх актів завдяки зусиллям Міністерства культури й національної спадщини Польщі та Центральної дирекції державних архівів.

ДОВІДКА:

Станіслав Костка-Домброва під кінець Другої світової війни створив партизанську групу на території колишнього округу Армії Крайової Перемишль, пізніше – на території округів Санок і Кросно. Після війни був головою Відділу інформації та безпеки, керівником служби безпеки "Стража", яка охороняла підпільну антикомуністичну організацію "Воля і незалежність".

5 березня 1946 року його арештували спецслужби комуністичної Польщі й засудили на 7 років ув’язнення. За свою діяльність зі збереження пам’яті про солдатів Армії Крайової Костка-Домбровський отримав нагороду Хранителя національної пам’яті Інституту національної пам’яті.

Крім того, він нагороджений найвищою військовою відзнакою – орденом "Virtuti Militari" V класу, орденом "Polonia Restituta" III i IV класів, Хрестом доблесних, Срібним хрестом заслуги з мечами, Військовою медаллю, хрестом Армії Крайової та Партизанським хрестом.

Як повідомлялося раніше, польські історики виступили із засудженням політизації історичної науки.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.